Естетика товарів і дизайн - Тема "Категорії естетичного пізнання"

 
 

Естетика товарів і дизайн - Тема "Категорії естетичного пізнання"

Естетика товарів і дизайн - Тема "Категорії естетичного пізнання"



Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

 

 

 

 

                            Реферат

 

                З дисципліни:

        "Естетика товарів і дизайн"

 

                                        на тему:

            «Категорії естетичного пізнання»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Студентка   4 курсу, 10-с групи

                                     Заочної скороченої форми навчання

                                     Товарознавчого факультету

                                     Спеціальність 030510

                                     «Управління товарними системами

                                      та мерчандайзинг»

                                      Барановської Олени Юріївни

                                      Науковий керівник: доц. Черняк Л.В.

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

Зміст.

 

Вступ.

1. Визначення категорії.

2. Сутність і специфіка “естетичного”.

3. Категорія "прекрасне" і "потворне".

4. Категорія "піднесене" і "низьке".

5. Категорія "комічне" і "трагічне".

6. Категорія "гармонійне" і "хаотичне".

7. Висновки.

8. Використані джерела.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

Тема категорій є однією з центральних в естетиці. У категоріях концентруються, узагальнюються суттєві сторони естетичної діяльності людини. Категорії виступають в якості вузлових пунктів пізнання й оцінки явищ об'єктивного світу. Родовий зміст основних категорій естетики є не що інше, як виявлення в них (або через них) найбільш сутнісних зв'язків між об'єктивним світом і суб'єктом, що його сприймає. Слід звернути увагу на універсальний характер категорій в естетичному освоєнні дійсності, а також на їх гнучкість і рухливість.

У соціальній практиці естетичне має різнобічність проявів. Усвідомлення принципових типів естетичного ставлення до дійсності відбилося у створенні головних естетичних категорій, тобто основних форм естетичного і прекрасне – повторне, піднесене – низьке, комічне-трагічне, гармонічне-хаотичне, що в свою чергу пов’язано з теоретичним відтворенням процесу виникнення першорядних типів людських почуттів: радості, захоплення, гніву, огиди, страждання, болю, сміху.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Визначення категорії.

 

   Естетика (від грецького – відчуваючий, чуттєвий), філософська наука,

яка вивчає сферу естетичного як специфічні прояви цілісного відношення

між людиною і світом і область художньої діяльності людей. 
   Як особлива дисципліна введена в 18 ст.  А.Баумгартеном, який ввів термін “естетика” для позначення “науки про чуттєвих знань”. 
   Категорія - це (Від грец. kategoria - висловлення, ознака) - вживається для визначення найбільш уза­гальнених, фундаментальних понять, в яких ві­дображена історія пізнання суспільством навколишнього світу за законами краси або освоєння.      Якщо до об’єктивної можна віднести наукове мислення, що опирається на загальні логічні закони і форми мислення, то суб’єктивна сторона – це естетичні відчуття, смаки, оцінки, переживання, ідеї, ідеали, найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають, загальні властивості і відношення явищ дійсності і пізнання. 
   Основними естетичними категоріями виступають прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне, гармонійне і хаотичне.
   Категорії естетики розкриваються як своєрідний прояв естетичного освоєння світу в кожній з областей суспільного буття, людського життя – у виробничо-трудовій і суспільно-політичній діяльності, у відношенні до природи, в культурі і побуті тощо. 
   У визначенні категорій естетики присутня як об’єктивна, так і суб’єктивна сторона естетичного.
Естетичні категорії виступають своєрідними мірилами, згідно яких можна робити оцінку прекрасного. Ще з давніх-давен великі мислителі бралися розробляти основні естетичні категорії. Шукали формулювання, які б давали змогу більш чітко визначити, що таке прекрасне, які є якісні і кількісні форми його прояву, що виступає антиподом прекрасному, високому.

Тема категорій є однією з центральних в естетиці. У категоріях концентруються, узагальнюються суттєві сторони естетичної діяльності людини. Категорії виступають в якості вузлових пунктів пізнання й оцінки явищ об'єктивного світу. Родовий зміст основних категорій естетики є не що інше, як виявлення в них (або через них) найбільш сутнісних зв'язків між об'єктивним світом і суб'єктом,що його сприймає.    Слід звернути увагу на універсальний характер категорій в естетичному освоєнні дійсності, а також на їх гнучкість і рухливість.

 

2. Сутність і специфіка “естетичного”.

 

Естетичне - це (Від грец. aisthetikos - чуттєвий) - основоположна категорія естетичної науки, яка аналізує емоційні, духовні відношення людини до всіх предметів, явищ суспільного життя; основна категорія естетики як науки; ціннісне ставлення до навколишнього світу; почуттєве -це те, що можливо сприймати почуттями; єдність об'єктивних особливостей предмета та суб'єктив­них якостей того, хто його сприймає; поняття, яке характеризує чуттєвий бік всесвітньо-історичної практики людства, що усуває протиріччя між свободою та необхідністю людської праці; специфічне почуттєве духовне ставлення людини до дійсності, у процесі якого у співвідношенні зі своїми ідеальними уявленнями про досконале, прекрасне та гармонійне суб'єкт оцінює форми різних проявів буття.

Будь-який тип ціннішого ставлення функціонує у повсякденному бутті людини, що зумовлює соціально-психологічний характер, ціннісного ставлення, а втім і естетичного. У буденному житті цінніше ставлення виявляється у формі почуття, переживання, бажання. Щодо цього естетичне ставлення існує як естетичне сприйняття, естетичне переживання, естетичний смак. Ціннісні ставлення людини з часом диференціювалося внаслідок чого відокремилися цінності, що утворили уявлення людей про корисне та придатне, які можуть задовольнити життєві потреби людини, тобто утилітарні цінності. Особливу групу склали цінності, які позначили усвідомлення вчинків і між особистісних стосунках з точки зору добра, шляхетності, справедливості, тобто моральні, етичні цінності. У такий же спосіб відокремилися релігійні, політичні, правові цінності.

У соціальній практиці естетичне має різнобічність проявів. Усвідомлення принципових типів естетичного ставлення до дійсності відбилося у створенні головних естетичних категорій, тобто основних форм естетичного : прекрасне – повторне, піднесене – низьке, комічне-трагічне, гармонічне-хаотичне, що в свою чергу пов’язано з теоретичним відтворенням процесу виникнення першорядних типів людських почуттів: радості, захоплення, гніву, огиди, страждання, болю, сміху.

Щоб визначити, прекрасно щось чи ні, ми співвідносимо представлення не з об'єктом за допомогою розуму заради пізнавання, а із суб'єктом і його почуттям чи задоволення невдоволення за допомогою уяви. Судження смаку тому не є пізнавальне судження: стало бути, воно не логічне, а естетичне судження, під яким мається на увазі те судження, що визначає прикмету, яка може бути тільки суб'єктивною.  Кожний повинний погодитися з тим, що те судження про красу, до якого домішується найменший інтерес, дуже пристрасне і не є чисте судження смаку.

До сторін естетичного оцінювання відноситься цінність та оцінка. Цінність визначає, що ці якості властиві об'єкту. Оцінка обє'кта проводиться в якийсь певний час. Тільки у такому випадку наявні якості переходять в суб'єктивний   план   та   забезпечують   статус   особистісної.
До видів існування естетичного відносять естетичне сприйняття, естетична оцінка, естетичне переживання, естетичний смак, естетичний ідеал. 
Емоції, які ми отримуємо в процесі естетичного сприйняття, кардинально відрізняються від емоцій, що народжуються за звичайних життєвих обставин. Такі емоції «переживаються в особливому контексті свідомості» П.М.Якобсон зазначає, що «печаль, обурення, смуток, які виникають при сприйнятті витвору мистецтва, забарвлюються інакше, ніж тоді, коли вони виникають в контексті реальних людських відносин» .Але естетичні почуття можуть з'явитися лише за таких умов, коли людина віддається враженню від споглядання витворів мистецтва, готова «співпереживати» з тим, що там зображено.
Естетичні емоції не пригнічують людину, як, скажімо, реальний жах, а переживаються з елементом відомої відчуженості. По-друге, не дивлячись на всю різнобарвність естетичних емоцій, на їх різний зміст і силу, в них завжди присутня естетична радість, естетичне задоволення. Усвідомлення людиною обумовленості своїх переживань контекстом сприйняття не виключає можливого впливу цих емоцій на людину. Говорять про «заражуваність» естетичних переживань, їх очищаючу дію. Під впливом естетичних почуттів людина здатна відчути душевне очищення від дрібних себелюбних прагнень і почуттів - катарсис, «І в цій очищаючій дії від різних переживань, що виникли від сприйняття твору мистецтва, - пише П.М.Якобсон, - полягає особлива радість, радість незвичайного пізнання, що з'являється в процесі художнього сприйняття» .Таким чином, «в процес переживання з приводу сприйнятого включається вся людина з властивими їй оцінками, ідеалами, моральними переконаннями, уявленням про своє призначення. 
Разом з тим це ставлення теж може в свою чергу змінитися під впливом отриманого враження від споглядання краси мистецтва.

Визначається естетичний смак як здатність особистості до індивідуального відбору естетичних цінностей, а тим самим і до саморозвитку і самоформування.

Дійсно, людина, що володіє естетичним смаком, відрізняється певною завершеністю, цілісністю, тобто є не просто людським індивідом, а особистістю. Відмінна риса тут полягає в тому, що крім індивідуальних особливостей (стать, вік, зростання, колір волосся і очей, тип психіки) особистість володіє також індивідуальним внутрішнім, духовним світом, що визначається соціальними цінностями і перевагами.

Необхідність в ідеалі як особливій формі регулювання людської діяльності пов'язана з наявністю в природі людини, що розуміється як «відкритість світу», такого моменту, який в класичній філософії розглядається як момент розвитку духа. Цей момент має вираження в орієнтації людини на взірець належного, на цінність, на основі якої відбувається постійний вихід людини за власні межі, здійснюється процес самовдосконалення. На відміну від будь-якого соціального ідеалу естетичний існує не в абстрактній, а в чуттєвій формі, тому що тісно пов'язаний з емоційним, чуттєвим ставленням людини до світу. В цьому полягає перша особливість естетичного ідеалу. Друга особливість визначається різними засобами співвідношення естетичного ідеалу з дійсністю. Ідеалістична естетика виявляє відірваність естетичного ідеалу від сутності його природи і тому наполягає на незбагненності його усвідомлення та досягнення. У противагу цій точці зору В.Г. Бєлінський писав про те, що «ідеали – це не вільна гра фантазії, не вигадка, не мрія, але в той же час ідеали – не список з дійсності, а угадана розумом та відтворена фантазією можливість того чи іншого явища». Третя особливість естетичного ідеалу пов'язана з характером відображення дійсності в ідеалі. Естетичний ідеал, без сумніву, відтворює її особливим чином, але не пасивно, а творчо, що визначається вмінням особистості або суспільства відкинути наносне, випадкове, неістотне. Звідси випливає визначення естетичного ідеалу.

Естетичний ідеал – відображення сутності предмета, але сутності найглибшого порядку, яка містить у собі найвищу форму розвитку реальності, що дана емоційно.

Наступна, четверта, особливість полягає у співвідношенні об'єктивних якостей дійсності та особливостей внутрішнього світу людини. Вищим ступенем розвитку реальності є її соціальна форма, а її носієм – людина як сукупність суспільних відносин. Естетичний ідеал суспільства, який відбивається через людину в чуттєвих формах, втілює у собі головні, визначні суспільні відносини даного суспільства. Тому естетичний ідеал – це діалектична єдність об'єктивного та суб'єктивного.

Естетичне виявляє тип ставлення людини до дійсності, яке за своїми характеристиками є цін­нісним, оцінювальним, особистісним, індивідуальним, почуттєвим та викликає у об'єкта  духовні почуття, які виявляють захоплення, засудження, радість або співчуття, жалість або страх, тобто емоційне відношення до того, що викликає ці почуття.

Факторами що впливають на естетичне сприйняття є оточення, виховання, освіта, життєвий досвід, історичний період, настрій людини, стан здоров'я.
До суб'єктів естетичної оцінки відносяться особистість, соціальна група (сім'я, колектив), суспільство, людство в цілому.
Естетичні цінності - це цінності, які задовольняють загальнолюд­ські потреби духовного освоєння дійсності.
До понять, що відтворюють механізм формування та розвитку естетичного ставлення на рівні особистості та суспільства відносять естетичну оцінку, естетичну свідомість, естетичний смак та естетичну діяльність.
Залежно від типу естетичних оцінок, виникають основні форми (модулі) естетики або основні естетичні категорії:
«прекрасне» і «повторне», «піднесене» і «низьке», «трагічне» і «комічне», «гармонійне» і «хаотичне».
Естетичні категорії застосовують як специфічний апарат аналізу естетичного багатства і мистецтва.
Усе різноманіття естетичних категорій можна поділити на три групи. Першу групу складають основні категорії: прекрасне і потворне; гармонійне і хаотичне; піднесене і низьке, трагічне і комічне. Будь-яке естетичне явище може бути охарактеризований за допомогою однієї з цих категорій. 
До другої групи належать додаткові категорії, які розкривають грані основних. Вони дозволяють оцінити різноманіття та багатство світу естетичних цінностей. Наприклад, предмети, які сприймаються як піднесені, можуть бути названі величезними, величними, монументальними і т. п. Прекрасну річ можна охарактеризувати як вишукану, чарівну, чудову, елегантну і т. д.
Третя група - це синтетичні естетичні категорії, так як вони утворюються в результаті з'єднання з інших наук. Наприклад, прекрасне і піднесене, з'єднуючись, постає в чудовому; прекрасне і хаотичне - в химерному; трагічне і комічне - в драматичному. Між термінологією категорій немає чітких меж - одні назви переростають в інші. Всі категорії часто можна застосовувати тільки щодо конкретних явищ або предметів. Наприклад, поняття "величезне" можна віднести тільки до розмірним ознаками, не зачіпаючи змісту; поняття "монументальне" - до архітектури і скульптури; поняття "піднесене" - до почуттів і вчинків і т. п. 
Найбільш універсальною з усіх категорій естетики є саме поняття естетичне. Це поняття дуже об'ємно і зачіпає діяльність людей, їх відносини, види мистецтв, науки та ін Тут розглядаються тільки категорії, пов'язані з естетичним відносин, естетичного виховання, естетичної діяльності.
 
 
3. Категорія "прекрасне" і "потворне".
 

Прекрасне - це категорія естетики, яка характеризує явища з точки зору досконалості для володіння вищою естетичною цінністю. Найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість або про те, що сприяє  вдосконаленню життя. Предмет художнього усвідомлення, що пов'язаний  зі змістом художнього твору є першим, що завжди несе в собі людську гідність. Це сфера свободи. Є найвищою позитивною естетичною цінністю,що робить її центральною естетичною категорією.

Сприйняття прекрасного при пізнанні викликає стан радості, бескорисливу любов, почуття свободи. А також підтверджує та збагачує естетичні ідеали.

Категорія "прекрасне" визначає явища з точки зору їх досконалості як такі, що мають вищу естетичну цінність. Вона існує незалежно від людини та її свідомості, проте здатна виявити красу або створювати її, притаманну лише людині. ЇЇ оцінка залежить від її смаку, ідеалу, спираючись на які людина орієнтується в навколишньому світі.

Також вона пов'язана з оцінкою тих явищ, які викликають людське обурення, незадоволення внаслідок дисгармонії, диспропорційності, неупорядкованості.

Категорія "прекрасне" відображає неможливість або відсутність досконалості.

Особливості «прекрасного», як категорії естетики полягають в тому, що прекрасне має конкретно - історичний характер. Уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, соціальної групи тобто від їх способу життя. Ідеал прекрасного визначається особливостями національної культури. Розуміння прекрасного зумовлюється рівнем індивідуальної, особистої культури, особливостями естетичного смаку, звичаїв та засобів естетичного виховання. Прекрасне має специфічний вияв у різних сферах діяльності. 
Категорія прекрасного характеризує явища з точки зору їхньої досконалості, вона визначається як володіє вищою естетичною цінністю. Уявлення про прекрасне, про красу - це детермінована самою історією діяльне ставлення до світу. При цьому у процесі пізнання ми маємо можливість (і майже завжди робимо це) порівнювати реальні об'єкти, явища і процеси, результати діяльності людини з тими ідеальними уявленнями, які формуються в суспільстві у його членів в конкретних умовах. Ідеал не тільки багатозначний, але він і завжди рухливий, динамічний, оскільки мінлива і сама дійсність. Прагнучи до естетичного ідеалу, людина організує і перетворює дійсність у відповідності зі своїм смаком, вихованням, менталітетом та іншими факторами. 
Тільки в прекрасному створюється єдність реального з ідеальним, коли реальне стає носієм ідеального. Тільки в прекрасному є гармонійне єдність усіх боків явища. Відчуття, сприйняття краси - досить відносна для кожного з нас річ:
 

Я равно ценю, отличья познав,

 И виктории-регии белые чаши,

И вас, незабудки, дети канав

Е. Винокуров

 
Лев Миколайович Толстой писав, що у цьому художньому творі не можна викинути жодного вірша, сцени, фігури, такту або переставити на інше місце. Те ж саме можна сказати і про створений виріб модельєра та дизайнера. Інша неодмінна риса прекрасного - його правдивість вираження у змісті і формі. Ще В. Шекспір відзначав: "Прекрасна в сто раз увінчана правдою дорогоцінної". Крім того, досягнення прекрасного завжди пов'язане з ідеєю гуманізму, непримиренності до всіх форм приниження людини. 
З категорією прекрасного тісно пов'язане поняття красивого. Прекрасне можна трактувати як дуже красиве. М. Горький сказав про красу наступне: "Під красою ... розуміється таке поєднання різних матеріалів .., яке надає створеному, зроблені людиною-майстром форму, що діє на почуття і розум як сила, збуджуюча в людях здивування, радість і гордість перед їх здатністю до творчості ".
Категорія потворного у пізнанні протистоїть прекрасному, це антіестетічна категорія, але вона необхідна для естетики як науки. У цій категорії така прірва між реальним та ідеальним, через яку міст можна перекинути тільки при великій уяві, користі або явної несумлінності су б'єкта. Наприклад, потворне зводиться до ідеалу, коли насолода і інтерес викликають твори мистецтва та літератури, що зображують негативні сторони дійсності. Проблему парадоксального у взаєминах потворного і прекрасного вперше поставив Аристотель, який підкреслив різницю між прекрасним обличчям і чудово намальованим обличчям: "На що нам неприємно дивитися (насправді), на то ми із задоволенням дивимось у найточніших зображеннях". У творах мистецтва потворне покликане виховувати людей "ворожим словом заперечення", але, на жаль, іноді ефект виходить самий протилежний.
Потворне - це категорія естетики, протилежність прекрасного, яка виражає негативну естетичну цінність. 
До аспектів діалектичного зв'язку потворного та прекрасного відносять:
·               Потворне у негативній формі містить уявлення про позитивний естетичний ідеал і відбиває приховану вимогу або бажання відродження цього ідеалу;
·               Прекрасне і потворне можна розглядати як періоди розвитку одного і того ж явища, процесу;
·               Прекрасне та потворне співвідносні.
 
 
4. Категорія "піднесене" і "низьке".
 

Піднесене - це категорія естетики, яка відбиває сукупність природних,  соціальних та художніх явищ, які є винятковими за своїми кількісно-якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання; категорія естетики, яка характеризує естетичну цінність предметів і явищ, які мають велике позитивне значення, але в силу своєї великої могутності та масштабів не можуть бути відразу повністю освоєні суспільством, особистістю, таїть у собі великі потенційні сили; те, що вражає людське уявлення силою або масштабом свого прояву; завжди щось незрозуміле, це сфера свободи у перспек тиві, сфера несвободи у сьогоднішньому розумінні; колосальне, могутнє, що перевищує можливості сучасного людства.

Категорія "піднесення" пов'язана не тільки з сильними позитивними емоціями (захоплення, захват), але подібні явища здатні викликати почуття трепету та жаху.

Піднесене - це естетична категорія, яка відображає особливості значних, грандіозних природних і соціальних явищ, самовідданих героїчних дій і подвигів окремих людей. Піднесене - один із проявів прекрасного, але ця категорія більше відноситься до дій людей і певною мірою - до скульптури та архітектури. Тут немає гармонії між реальним та ідеальним - реальне виходить на перший план (революція зображувалася як піднесене дійство, монументальні скульптури мало співвідносяться з людиною), відтісняючи ідеальне (наприклад, природу, сутність явища). Піднесене у пізнанні викликає у людей почуття захоплення і навіть схиляння перед тим, що досить слабкі людські сили долають, здавалося б, непереборне фізично або морально. "Підстава для прекрасного ... ми повинні шукати поза нами, для піднесеного ж - тільки в нас і в способі мислення" (І. Кант).

Категорією, діаметрально протилежною піднесеного, є низьке. Ця категорія також більше характеризує соціальні явища, ніж конкретні предмети. Низовина - негативна естетична цінність, крайній ступінь понять потворного і жахливого. Як низинні зазвичай сприймаються як ті що приховують загрозу явища, а також безпринципні, антигуманні людські вчинки. Відображення низького в мистецтві здійснюється через створення образу зла. Низинні прояви повинні викликати у нормальної людини почуття огиди, бажання прибрати або не зустрічатися з ними.

Низкість - це естетична категорія, протилежна піднесеним почуттям; категорія естетики, яка відтворює гранично негативні явища дійсності та особливості суспільного та індивідуального життя, які викликають у людині співвідносну естетичну реакцію (презирство, зневагу); сфера несвободи людини, негативна естетична цінність, крайня ступінь потворного і жахливого.

Низкість характеризує природні та соціальні явища, які мають негативно-суспільну значущість і приховують в собі загрозу для людини, оскільки на даному етапі розвитку суспільства вони ще не освоєні і не підкорені людській волі.

Низкість пов'язана з проявами бездуховності та аморальної поведінки. Це свідчить про відсутність естетичного пізнання і небажання пізнавати взагалі.

Зіткнення піднесеного і низького може викликати у людини почуття обурення й презирства або, навпаки, захоплення. Оцінка людиною дійсності з позицій піднесеного і низького залежить, з одного боку, від кількісного їх співвідношення в предмет або явище, з іншого - від їх співвідношення з естетичним ідеалом, який існує в людини в даний час і в даному суспільстві.

 

 

5. Категорія "трагічне" і "комічне".

 

Трагічне - це (Від грец. tragikos  - властивий трагедії) - категорія естетики, що відбиває діалектику свободи та необхідності, втілюючи найбільш гострі життєві протиріччя (колізії), насамперед між історичною необхідністю та практичною неможливістю її здійснення. А також категорія естетики, яка відображає поразку прекрасного в активній боротьбі з протилежними йому силами зла.

Трагічне розкриває такі аспекти:

  • Загибель або тяжкі страждання особистості, незамінність її втрати;
  • Безсмертні суспільні ціннісні започаткування, що закладені у неповторній індивідуальності, та її впровадження у житті людства;
  • Вищі проблеми буття;
  • Суспільний сенс життя людини, активність трагічного харак­теру стосовно умов;
  • Філософськи усвідомлений стан світу;
  • Історично нерозв'язані протиріччя: трагічне, втілене у мистецтво, плідно діє на людей у плані очищення та піднесення їх почуттів.

Основним джерело категорії «трагічне» є боротьба між добром і злом, смертю і безсмертям, де смерть затверджує життєві цінності, розкриває смисл існування людини, де відбувається філософське осмислення світу.

Трагічне - це одна з основних категорій естетики, в якій відображається сутність відносин всього передового з відсталим, в результаті яких герой гине, але його загибель приводить до торжества передового ідеалу. Трагічне можна визначити так само, як поразку або загибель прекрасного в боротьбі з ворогуючими силами зла. Ще античні філософи вважали, що трагедії самі по собі несуть і позитивний потенціал: що переживши трагедію як би душею очищується від шкідливих пристрастей. Цей процес очищення вони назвали катарсисом.

Комічне - це категорія  естетики,  яка відображає  світ з точки зору емоційного і критичного ставлення до неї; від грец. comicos - веселий, смішний.

До форм комічного, які протистоять високим естетичним ідеалам відносять гумор, сатиру, іронію, сарказм, гротеск.

Гумор відноситься до всього душевного стану людини. Він виступає як властивість характеру людини. Також він припускає вміння побачити підне­сене в обмеженому і малому, значне - в сміш­ному і недосконалому.

До основних моментів сатири відносять: сучасність і злободенність, протиставлення данного явища високим естетичним ідеалам, несподіваність порівняння.

Сутність сарказму полягає в підкреслено підсиленому контрасті підтексту і зовнішнього сенсу. Сарказм характеризується не прямою формою викриття, а алегоричною, але при цьому нищівна оцінка відчувається в самому тексті. Цим досягає трагедійного розв'язку.

Іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою).

Комічне в соціальному аспекті виражає життєдіяльність індивіда, який не відповідає суспільно-історичній необхідності та розкриває людину як соціально па­сивну істоту, яка байдужа до боротьби за нове.

Комічне в мистецтві - це естетична форма критики.

Комічне як категорія естетики показує не відповідність здоровому глузду явища людського життя, думки. Сюди відносяться вчинки і характери, які претендують на досконалість і гармонію, а за змістом їм суперечать. Виявлення комічних початків - це один з методів боротьби з недоліками і суперечностями. Комічне може служити і потужним знаряддям у важких ситуаціях, які складаються незалежно від людської волі і бажання. Прояв комічного в житті різноманітний, різні і форми емоційної реакції на нього. Основними видами комічного в дійсності є сатиричний (висміюються шкідливі, небезпечні вади) і гумористичне (невідповідність будь-яких сторін в людині, явища життя).

Пізнаючи це ми можемо для себе мати більш чітке уявлення про форми розглядаємих категорій, а також дає змогу більш точно визначати значення тогощо було сказано в тій чи іншій формі.  

 

6. Категорія "гармонійне" і "хаотичне".

 

Категорія гармонійного відображає характер зв'язку явищ або предметів, їх властивостей, цілого чи частин. Вона означає високий рівень різноманіття, оптимальну взаємовідповідність різного. Ця категорія завжди відносна, історично конкретна. Вона виступає невід'ємною якісною характеристикою змісту естетичного ідеалу, характеристикою особистості. Гармонійне розуміється як об'єктивна можливість відносин людини зі світом, а також як формальна характеристика композиції, структури естетично значущих предметів. З поняттям гармонійного при оцінці предметів тісно пов'язані поняття заходи, пропорцій, симетрії, ритму, упорядкованості та ін ритмічне поєднання звуків, руху, пропорцій і т. п. дають нам підстави говорити як про гармонійно побудованому, про завершений. Гармонійні поєднання утворюють ансамбль костюма, сам костюм, ансамбль навколишнього предметного середовища та ін.

Категорія хаотичного, навпаки, характеризується аритмічністю, асиметричністю, диспрпорціями, неузгодженістю і т. п. Не можна чітко сказати, що гармонійне чудово, а хаотичне - потворно. Художники давно помітили, що естетичний вплив посилюється при ледь помітному порушенні симетрії. Хаотично розташовані дерева в лісі, та й гілки самого дерева розташовані безладно, але ми з задоволенням розглядаємо їх. У торгівлі хаотичне викладення товарів змушує покупців більш уважно переглядати прилавок в пошуках потрібної речі - так може створюватися імпульсивний попит.

7. Висновки.

 

Таким чином, основних категорій естетика має небагато. Але на основі їх мають місце у різних видах діяльності безліч інших: краса, мистецтво, дизайн, художність, натхнення, талант, знак, колір, інтерпретація, здатність і потреба особистості, сприйняття і ін Всі ці поняття пов'язані з основними категоріями естетики і є об'єктом її вивчення.

Застосування та більш докладніше пізнання цих категорій допомагає у формуванні естетичного образу товарів, які повинні реалізуватися. Тобто, виготовлення самого товару (форма, розміри, пропорції), упаковка для товарів, оформлення упаковки, розробка реклами тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Використані джерела:

 

  1. Иванова В.Я. "Основы эстетики потребительских товаров", учебное пособие, Москва, 2004г., Издательско-торговая компания "Дашков и К" - 244с.
  2. Черняк Л.В, Яценко Ю.М., КНТЕУ, "Опорний конспект"Естетика товарів та дизайн"", 2004р.
  3. Черняк Л.В, Яценко Ю.М., КНТЕУ, "Опорний конспект"Естетика товарів та дизайн"", 2009р.
  4. Шумега С.С. "Дизайн", навч.пос., 2004р. - 300с
  5. Загорівська Г.М. та ін. Естетика: підручник для Вузів. – К., 2000.
  6. Машкевич С.І. Прекрасне і наукове мислення. // Освіта. – 1999. - №3.
  7. Лозовий В.О., Етика, Навч.посібн.К., 2002 р
  8. http://ukrreferat.com/index.php?referat=16877
  9. 9.        ua.textreferat.com/referat-10981-8.html


Создан 10 сен 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником