Комерційна діяльність - шпори

 
 

Комерційна діяльність - шпори

Комерційна діяльність - шпори



Комерційна діяльність - шпори

 

1.Поняття комерційної діяльності.

Комерція з лат. торгівля. Комерція є однією з функцій торгівлі. Як дисципліна КД пов’язана з такими предметами як маркетинг, економічна теорія, основи підприємництва, основи комерційного бізнесу, технологія та обладнання підприємств торгівлі, логістика, товарознавство, організація торгівлі та ін.КД —організація і управління комерційними процесами та операціями, пов’язаними з товарно-грошовим обігом; кінцевою метою КД є  здійснення купівлі-продажу товарів, послуг та отримання прибутку. Головна функція торговельних підприємств— реалізація товарів. Суть КД полягає  в організації комерційних процесів , операцій, спрямованих на забезпечення системи товарно-грошового обміну і управління цими процесами. Комерційний  процес—послідовне виконання операцій, що забезпечують організаційні, економічні, соціальні, правові аспекти товарно-грошового обміну. Комерційна операція— це складова комерційного процесу, яка являє собою сукупність прийомів і способів, спрямованих на забезпечення функціонування різних стадій системи товарно-грошового обміну.Ф-ї КД:1) пізнавальна( аналіз, пізнання); 2)методична (послідовність дій, виконання певних операцій, розробка пропозицій); 3) практична ( втілення всіх комерційних процесів та операцій).

Принципи КД—це вихідні положення, основні правила, які відображають природу комерційної діяльності й визначають особливості її організації на ринку товарів та послуг: економічна свобода, конкурентноздатність, адаптованість, ризиковість, ефективність. Структура КД—сукупність взаємопов’язаних елементів, які взаємодіють відповідно до загальновизнаних принципів. Структура КД скл. з 3х блоків: І блок — виробництво—оптова торгівля; ІІ блок— оптова торгівля— роздрібна торгівля; ІІІ блок роздрібна торгівля— сфера споживання. Чинники КД: 1)зовнішні: лібералізація економіки, товарно-грошові відносини, рівень доходів, податкова система, правова база;2)внутрішні: об’єкти діяльності, суб’єкти і методи діяльності, ціни, кваліфікація комерційного апарату; 3) стимулюючі: централізм, монополізм, адміністративність, корупція рекет. Роль комерції: забезпечує переміщення та

(сировина, напівфабрикати, засоби виробництва, нерухомість, предмети праці); 3) інтелектуальна власність ( ліцензії, «ноу-хау», патенти). VІ. Послуги : 1)побутові; 2) сервісні; 3) інжиніринг; 4) консалтинг; 5) соціальні; 6) соціально-культурні.

4.Характеристика комерційних посередників.

Дистриб’ютор — незалежний від виробника оптовий посередник, який здійснює продаж від свого імені й за свій рахунок та діє на підставі спеціального договору, укладеного з виробником. Основна функція дистриб’ютора — розвиток та підтримка дилерської мережі. Щоб нарощувати обсяги оптових продаж, дистриб’ютор повинен створювати дилерську мережу. Дилер—оптовий посередник, що здійснює продаж від свого імені й за свій рахунок і є незалежним від виробника і посередника. У короткому збутовому каналі дилер закуповує товари безпосередньо у виробника. Відмінність дилера від  дистриб’ютора— це робота безпосередньо з кінцевим споживачем.      К-ція дистриб’юторів. Власний дистриб’ютордистрибутивна  компанія, що належить одному власникові. Вона займається дистрибуцією товару виробника — власника компанії.  Ексклюзивний дистриб’ютор —посередник, що працює на умовах ексклюзивного договору дистрибуції. Надаючи ексклюзив, виробник ( експортер) штучно обмежує кількість посередників, при цьому вимоги до них більш високі. Ексклюзив надається виробником як на визначену територію, так і на групу товарів  або групу клієнтів. Офіційний дистриб’ютор  —  посередник, що працює на умовах договору, згідно з яким дистриб’ютору пропонується виконання певних умов при організації збуту товарів постачальника. Незалежний дистриб’ютор — оптовий покупець, не обтяжений жодними зобов’язаннями перед продавцями.

В основу сегментації дилерів покладено асортиментну ознаку: універсальні—  широкий спектр товарів ( за типом супермаркетів), комбіновані— обмежена кількість споріднених товарних груп, спеціалізовані — у межах товарної групи, вузькоспеціалізовані— одна товарна група. За місцем торгівлі дилери можуть бути розміщені на вулиці, у торговому центрі, в окремому магазині, а також здійснювати свою діяльність  через пошту або кур’єрів.

У світовій практиці відомі також інші складні організаційно-правові форми— трести, синдикати, холдингові компанії, фінансово-промислові групи. Сфера роздрібної торгівлі: + ринок.  Бувають формальні та неформальні ( незареєстровані). У сфері оптової торгівлі: Оптові бази: оптово-збутові, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, вихідні, перевалочні та ін.

6.Сутність та завдання  вивчення попиту на товари.

Попит — це форма вияву потреби, що забезпечена коштами. Обсяг попиту визначається сумую коштів, що знаходиться у населення і може бути використана для придбання товарів та послуг. Вивчення попиту— це складний процес, ф-я КД, яка ведеться за двома основними напрямками: макропопит— ведеться за великими товарними групами, мікропопит— ведеться по окремому товару, або його конкретній властивості.

Завдання з вивчення попиту: 1)визначення обсягу та структури попиту; 2)встановлення внутрігрупової структури попиту; 3)вивчення реалізованого, незадоволеного, попиту, що формується; 4)виявлення тенденцій та закономірностей попиту; 5)визначення обсягу пропозиції на товари одного типу різних підприємств; 6)організація спеціальних заходів  із вивчення попиту ( виставки-продажі, опитування покупців, спеціалістів) ; 7) виявлення сезонних коливань попиту та пропозиції на окремі товари; 8) з’ясування   можливості збільшення попиту на товари, запаси яких перевищують нормативи.

Вивчення попиту слід здійснювати з урахуванням виявлення у кожному конкретному випадку специфічних умов функціонування певного підприємства. Вивчення попиту передбачає  безперервне отримання інформації про стан і перспективи товарних ринків, кон’юктурну  ситуацію, обсяги реалізації продукції за минулий період.

7.Види попиту населення на товари.

Попит населення : задоволений  (реалізований), незадоволений, попит, що формується. Реалізований попит— це складова попиту населення, що фактично задоволена у результаті покупок товарів. Реалізований попит завершається купівлею і виражається в обсягу проданих товарів. Його визначають шляхом аналізу даних про рух товарів. Незадоволений попит— це

продаж за проаналізований період, можна визначити величину незадоволеного попиту за формулою: Н=П-Ф. За даними вивчення незадоволеного попиту підприємство повинно приймати оперативні комерційні рішення щодо закупівлі додаткових комерційних ресурсів, розширення асортименту, постачання необхідних товарів.

10.Особливості вивчення попиту в оптовій торгівлі.

Попит — це форма вияву потреби, що забезпечена коштами. Обсяг попиту визначається сумую коштів, що знаходиться у населення і може бути використана для придбання товарів та послуг. Головні цілі вивчення попиту в оптовій торгівлі:1) визначення обсягу та структури потреби у товарах 2) забезпечення безперебійного постачання роздрібної торг. мережі товарами в необхідному асортименті.

Напрямки вивчення попиту: 1) вивчення попиту оптових покупців 2) вивчення попиту населення через роздрібну торг. мережу. Для вивчення попиту оптових покупців використовують такі методи:1)облік оптової реалізації товарів і руху товарних запасів на складах оптовика; 2)облік поставки товарів у роздрібну торговельну мережу; 3) вивчення та узагальнення замовлень оптових покупців, у тому числі й роздрібних торговельних підприємств; 4)облік та аналіз незадоволеного попиту оптових покупців при оптовому продажу товарів; 5)вивчення матеріалів оптових ярмарків.

Для вивчення попиту населення через роздрібні торговельні підприємства оптовики звертаються до таких методів: 1)узагальнення  та  аналіз   матеріалів   вивчення  споживчого попиту у роздрібній ланці; 2)організація оптовими підприємствами спільно з магазинами виставок-продажів, опитувань покупців; 3)здійснення пробних продажів окремих товарів у роздрібних підприємствах, організація  інших заходів щодо спільного вивчення попиту.

 

 

 

 

12.Формування попиту.

Попит — це форма вияву потреби, що забезпечена коштами. Обсяг попиту визначається сумую коштів, що знаходиться у населення і може бути використана для придбання товарів та послуг.

Вивчення попиту супроводжується необхідністю цілеспрямова­ного впливу на процес його формування. До факторів, що впливають на формування попиту, належать: 1)рівень виробництва товарів народного споживання та його структура; 2)рівень грошових доходів населення та характер їх розподілу між окремими групами споживачів; 3)рівень цін на товари;4)стан торгівлі та складського господарства, ступінь забезпече­ності населення окремими видами товарів; 5)економічні, кліматичні та географічні особливості регіонів, що обслуговуються; 6)чисельність і склад населення, що обслуговується; 7)інші фактори (мода, реклама, культура торгівлі, сервісні послуги, що надаються покупцям, індивідуальні смаки та звички людей, мотиви покупок, традиції).

Формування попиту є особливим видом управлінської діяль­ності. Такий вплив найчастіше здійснюють підприємства, особливо під час проведення ними рекламних заходів на нові товари. На попит можна впливати на підставі методів: а)директивних (нормативні акти, що регламентують поставку і продаж товарів, розпорядження, накази, постанови, інструкції, листи організаційного характеру);б)економічних (механізм цін, політика грошових доходів насе­лення, організація торгівлі, формування товарних ресурсів); в)соціально-психологічних (усі види реклами).

13.Формування товарного ассортименту як елемент комерційної діяльності торг. підприємств.

Асортимент–перелік, номенклатура товарів, їх різновидностей, сортів тощо, об’єднаних за певною ознакою.За своєю економічною суттю асортимент товарів в каналах товаропросування являє собою пропозицію товарів.

Асортиментна політика — це комплекс заходів     щодо     управління     асортиментом товарів. Вона відображає вимоги і форми розподілу праці між учасниками товаропросування і має на меті розробити принципи підбору товарів з врахуванням специфіки роботи окремих підприємств і організацій.

Кінцевою метою асортиментної політики є отримання прибутку та забезпечення високої ефективності роботи підприємства, які досягаються за рахунок максимально можливої відповід­ності обсягів і структури виробництва товарів народного споживання купі­вельному попиту населення.

15.Фактори, що впливають на формування товарного асортименту.

У процесі формування асортименту товарів  здійснюють підбір товарів за різними ознаками. При цьому враховують фактори: 1) попит споживачів. Задоволення споживчого попиту є головною метою формування товарного асортименту.2)Можливості виробників та постачальників. Береться до уваги доступність використання необхідної сировинної бази, можливість виробників забезпечити потрібний рівень якості. 3)Канали товароруу та збуту. Особливості виробництва, обігу, транспортування, споживання товарів впливають на вибір каналу товароруу та збуту.4) тип магазину. Визначає розмір торгової площі та асортиментного переліку. 5) Спеціалізація підприємства торгівлі. 6) матеріально-технічні можливості торговельного підприємства. У виборі форми взаємовідносин між торговельним підприємством та споживачами вирішальну роль відіграють такі фактори як наявність складських площ, їх пропускна спроможність та ін. 7) рівень цін на товари. Покупець визначає для себе граничну ціну або діапазон цін, у межах якого він може купити товар. 8) Методи продажу товарів. 9)Забезпечення рентабельності. Будь-який рентабельний товар, що користується попитом у споживача, повинен бути пропонований для продажу. 10) мода. Визначає певні смаки та звички. 11) сезонні коливання. Найбільш повне задоволення сезонного попиту досягається шляхом розширення  асортименту та включення до нього товарів сезонного призначення за рахунок тимчасового скорочення асортименту інших товарів. Під час формування асортименту слід враховувати також дію загальних факторів— соц.-економ., демографічних,  природно-кліматичних, національно-побутових.

16.Особливості  товарного асортименту в універмагах.

Асортимент–перелік, номенклатура товарів, їх різновидностей, сортів тощо, об’єднаних за певною ознакою.За своєю економічною суттю асортимент товарів в каналах товаропросування являє собою пропозицію товарів.

Широта асортименту товарів універмагу залежить від району обслуговування та величини магазину.

За характером діяльності та району обслуговування розрізняють універмаги загальноміські, що знаходяться у невеликих містах, де вони - єдині підприємства цього типу.

У загальноміських (центральних) універмагах в асортименті товарів повинен знайти відображення попит позаміських покупців. У районних універмагах великих міст попит позаміських покупців невеликий. Особливістю формування товарного асортименту є те, що універмаги обслуговують, головним чином, масового споживача.

Асортимент товарів універмагів повинен бути

18.Формування асортименту товарів в магазинах самообслуговування.

Основним типом продовольчого магазину самообслуговування є магазин із широким асортиментом продовольчих товарів і обмеженим асортиментом непродовольчих товарів. Оскільки ці магазини забезпечують населення товарами першої необхідності, постійний асортимент у торговій залі повинен включати (залежно від торгової площі) приблизно 2000-4000 найменувань товарів, із урахуванням їх видів, артикулів, розфасування та ін. Додатковий асортимент зале­жить від територіальних особливостей та розташування магазину, попиту та звичок населення.

Значну роль в асортименті продовольчих магазинів самообслу­говування відіграють непродовольчі товари. Асортимент непродо­вольчих товарів може включати від 500 до 2000 найменувань. В одних магазинах самообслуговування непродовольчі товари прода­ють виключно як супутні, в інших - їх групують і для них виділяють окремі секції.

Секції (відділи) непродовольчих товарів бажано розміщувати у місцях, де існують інтенсивні потоки покупців. Необхідно щоб у цьому відділі був представлений такий асортимент непродовольчих товарів, який привертає до себе увагу. Невеликі відділи товарів повсякденного попиту повинні бути орієнтовані на імпульсні покупки.

У продовольчих магазинах самообслуговування рентабельно в асортимент непродовольчих товарів включати господарські, парфу­мерно-косметичні, канцелярські, дрібні текстильні, галантерейні та інші товари. Більш ефективним є продаж тих непродовольчих товарів, які знаходяться на традиційному маршруті огляду торгової зали.

У продажу непродовольчих товарів методом самообслугову­вання основою для формування товарного асортименту є форма спеціалізації підприємства.

Під час формування асортименту товарів велике значення має кількість товарних груп і підгруп, що входять до асортиментного переліку підприємства торгівлі, та кількість різновидів товарів у кожному споживчому комплексі. Формуючи асортимент товарів для цього підприємства, необхідно прагнути до підвищення у ньому пито­мої ваги товарів повсякденного попиту і забезпечення їх постійної наявності.

Головну роль у забезпеченні підприємства широким і

послуг та ін.

У якості внутрішніх чинників виступають об'єкти і суб'єкти комерційної діяльності, структура мережі підприємств роздрібної торгівлі, їх типі­зація і спеціалізація, наявність в апараті управління підприємств спеціа­лістів з комерційної роботи, їх кваліфікація, широта асортименту товарів та рівень цін на них, від чого залежить конкурентоспроможність торго­вельних підприємств, їх стратегічна позиція на ринку.

Зовнішнє середовище діяльності підприємств роздрібної торгівлі визначають економічні тенденції розвитку споживчого ринку, постачальники і виробники товарів, покупці, стан конкуренції на ринку, фінансово-банківські установи, контрольно-інспекційні органи, законодавчі й нормативні акти, що формують умови господарської діяльності та правил обслуговування населення.

До внутрішнього середовища належать ресурси торговельного підприємства (виробничі, фінансові, кадрові), наявність та структура функціональних служб, товарно-матеріальні цінності, інформаційно-комп'ютерне забезпечення тощо.

 

21. Види та характеристика послуг підприємств роздрібної торгівлі.

Послуга — це товар, який реально виявляється у формі діяльності, роботи, тобто не в матеріально- речовій формі. Під системою послуг у роздрібній торгівлі розуміють сукупність об’єктів і суб’єктів, об’єднаних у єдиному процесі створення, надання, продажу та споживання  різноманітних за характером послуг, сформованих усередині роздрібного підприємства. Класифікація:

1) за моментом створення послуг стосовно основного продажу товарів: дореалізаційні, супутні реалізації, після реалізаційні. Дореалізаційні створюються силами і засобами торгових працівників заздалегідь, ще перед продажем( розпакування, надання товарного вигляду, перевірка комплектності).Супутні процесу продажу— це низка торговельних послуг, що створюються і надаються працівниками магазину безпосередньо під час кінцевої реалізації товарів покупцям( надання консультації, зважування, розрахунок, оформлення покупки). Післяреалізаційні послуги охоплюють ту частину торг. послуг, що надається торговельними підприємствами покупцям у процесі споживання ( користування) придбаних

 

23.Сутність господарських  зв’язків суб’єктів ринку.

Господарські зв'язки між постачальниками та покупцями - важлива функція комерційної діяльності. Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю - невід'ємна частина господарського механізму України, що являє собою сукупність форм і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей економіки зі споживачами продукції. Господарські зв’язки передбачають: участь торгівлі у розробці промисловими підприєм­ствами планів виробництва товарів шляхом подання замовлень;господарські договори; контроль за дотриманням договірних зобов'язань; застосування економічних санкцій;участь у роботі товарних бірж і оптових ярмарків; перевірку якості товарів, які постачають;  встановлення оптимальних фінансових взаємовідносин; застосування адміністративно-правових норм.

Договір є засобом, що регулює відносини партнерів у здійсненні господарської діяльності, та визначається як домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення зобов’язань. Договір: 1.Юридично закріплює відносини між парт­нерами, які набувають певних зобов'язань, виконання яких захищено законом. 2.Визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами. 3. Передбачає способи забезпечення зобо­в'язань і наслідки їх невиконання.

Риси договору:1)особливий склад суб’єктів договору. 2)плановий характер договору, зумовлений тим, що підставою для його укладання може бути планове завдання, яке обов’язкове для обох чи однієї сторін. 3)спрямування на безпосереднє обслуговування основної діяльності суб’єкта комерційного підприємства. 4) для деяких видів договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, біржових угод встановлюють окремий порядок їх укладання, обліку та реєстрації. 5) У будь-якому випадку сторони договору мають бути незалежними.

Важливими нормативними актами, що регулюють господарські взаємовідносини суб'єктів комерційної діяльності, є: Положення   про   поставки   продукції   виробничо-технічного Призначення;Положення про поставки товарів народного споживання;Положення про форму зовнішньоекономічних договорів; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю;Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.

 

укладається під майбутній товар; 3) сторонами в договорі поставки можуть бути юридичні особи та громадяни-підприємці; 4) предметом поставки є товар, призначений для підприємницької або іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення.

За договором поставки одна сторона — постачальник зобов'язується передати в обумовлений строк другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У договорі поставки обов'язково обумовлюється: кількість, номен­клатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажу­вальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі він вважається неукладеним.

Структура договору  поставки: вступ, предмет поставки, ціна, строки і порядок поставки, якість товарів, відповідальність сторін, форс-мажорні умови, умови платежу, адреса сторін, комплектність товарів.

У разі поставки товарів неналежної якості покупець має право стягнути з постачальника 20% вартості неякісних товарів.

В кінці договору зазначаються юридичні і поштові адреси сторін, банківські реквізити. Документ оформляється у письмовій формі, як правило, у двох примірниках: 1-й примірник — для продав­ця, 2-й примірник — для одержувача (покупця). Від кожної сторони до­говір підписує уповноважений представник, ставиться печатка. До­говір вступає в силу з моменту його підписання.

27. Договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу товарів у комерційній діяльності є найпо­ширенішим видом господарських взаємовідносин між продавцями і по­купцями, якими можуть бути юридичні або фізичні особи (індивіду­альні підприємці).

Зміст договору купівлі -  продажу : предмет договору,  кількість товару, асортимент товару, якість товару, комплектність товару, тара та упаковка, ціна товару, оплата товару, обов’язки продавця, обов’язки покупця.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент яко­го відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з пору­шенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

  • прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмо­витися від решти товару;
  • відмовитися від усього товару;

відповідальність;3)при визнанні договору недійсним; 4)ліквідацією юридичної особи, що представляє одну із сторін договору, за винятком, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язань ліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу; 5)при достроковому розірванні договору.

Розірвання договору. При розірванні договору зобов'язання сторін припиняються.

Положенням про поставки товарів народного споживання перед­бачено, що одностороння відмова від виконання договору (повністю або частково) допускається:

  • при поставці товарів, які за якістю не відповідають стандартам;
  • якщо банківська установа оголосила покупця неплатоспро­можним;
  • при завищенні постачальником ціни на товари;
  • в інших випадках, передбачених законодавством.

Розірвання договору може здійснюватись: за узгодженням сторін; на вимогу однієї зі сторін.

Розірвання договору на вимогу однією зі сторін може здійснюватись за рішенням суду: при суттєвому порушенні договору іншою стороною; в інших випадках, передбачених Цивільним кодексом, законом або договором.

 Продовження строку договору.                                                                                                                                                                                                        

Сторони мають право продовжити дію договірних відносин на новий строк—пролонгація. Продовження строку дії договору оформлюється додатковим узгодженням.

30. Забезпечення виконання договірних зобов’язань.

Способи забезпечення виконання договорів: неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримування.

1.Неустойкою ( штрафом, пенею)є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми невиконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми  несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення викон6ання.

2.Порука. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

3. Гарантія. Банк, інша фінансова установа, страхова органі­зація гарантує перед кредитором  виконання боржником свого обов'язку. Гарант відповідає перед

підтримувати відповідний рівень товарних запасів.

3.Забезпечувати регулярність  товаропостачання шля­хом подальшого розвитку господарських зв'язків із постачальниками.

4.Виявляти можливості додаткових закупівель по­трібних товарів на підставі укладання договорів або у порядку одноразових угод. 5.Вивчати не тільки наявних постачальників, але й вести пошук нових потенційних джерел закупівлі товарів.

6.Контролювати хід доставки за строками, асорти­ментом та якістю продукції, дотримуватись вста­новлених графіків відвантаження та централізо­ваної доставки.

7.Вимагати від постачальників постійного онов­лення асортименту товарів, підвищення їх якості, включення до постачання новинок.

Етапи закупівельної роботи: 1.вивчення та прогнозування споживчого попиту. 2. Визначення потреби у товарах. 3. Виявлення та вивчення джерел закупівлі, вибір постачальників та  каналів просування товарів. 4. організація раціональних господарських зв’язків із постачальниками товарів, у тому числі розробка й укладання договорів поставки, представлення замовлень постачальникам. 5.організація й технологія закупівель безпосередньо у виробників товарів, посередників, на товарних біржах, в іноземних постачальників. 6. організація обліку та контролю за оптовими закупівлями.

33. Сутність та форми оптового продажу товарів.

Цілями розвитку оптової торгівлі є: створення розвинено структури каналів товароруху, здатної підтримувати необхідну інтенсивність товаропотоків; забезпечення економії витрат обігу та високої ефективності усієї системи обігу товарів у країні;мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для фінансування процесу товароруу.

Функції оптових підприємств: на макрорівні : інтегруюча (організація госпо­дарських зв'язків виробників і споживачів продукції, вияв­лення можливостей її збуту); оцінна (визначення рівня та вирівнювання суспільно необ­хідних затрат праці в еконо­міці через ціноутворення);

на мікрорівні: рівномірне розміщення товарної маси на території країни;організація  раціонального  товароруху, його фінансове забезпечення; перетворення виробничого асортименту у торговий;створення товарних запасів та їх збері­гання, фасування та пакування товарів; реклама товарів, що здійснюється спільно роздрібними торговцями та виробниками.

Фактори оптової торгівлі: виробничі, транспортні, торговельні.

 

мережі у необхідному асортименті, потрібній якості та визначеному обсязі у зазначені строки.

Отже, необхідність оптової торгівлі обумовлюється: суспільним розподілом праці, наявністю товарно-грошових відносин; вузькою спеціалізацією промислових підприємств; потребою у регіональному збалансуванні попиту та пропозиції; швидкою реалізацією виробленого товару для відновлення розширеного відтворення, доведення його до кінцевого споживача.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює появу нових функцій оптових підприємств, пов'язаних в основному з наданням послуг як виробництву, так і роздрібній торгівлі: консультації з використання товарів; гарантійне обслуговування; інформаційне обслуговування; комерційне кредитування; фінансування виробника (аванс за частину партії товару) та роздрібних підприємств (відстрочка  платежу); страхове обслуговування; надання митних послуг.

35.методи оптового продажу товарів.

Вимоги до оптового продажу: підвищення загального рівня культури обслугову­вання оптових покупців та створення їм найбільших зручностей при закупівлі товарів; чітко відпрацьована система операцій, що забезпе­чує найменші витрати часу персоналу оптових під­приємств та їх клієнтури; максимально можливе прискорення доставки закуп­лених товарів за призначенням; досягнення високої економічної ефективності.

Фактори, що впливають на вибір методу оптового продажу товарів: масштаби діяльності оптових покупців; територіальне    розміщення    торговельних   організацій    та підприємств,   що  закуповують товари, їх віддаленість  від певного оптового підприємства; специфічність товарів, особливості і  товарного асортименту, широта внутрігрупової структури;стан складського господарства підприємства та ін.

Методи оптового продажу: 1. Продаж товарів, які особисто відбирає представник покупця. При особистому відборі  покупцями рекомендується продавати головним чином товари складного асортименту.  Організація продажу: ознайомлення покупців із зразками товарів, із зразками товарів-новинок, оформлення відповідної документації на продаж, оперативний облік товарів.2. Продаж товарів за письмовими телеграфними, телефонними замовленнями. Застосовують тоді, коли особисте ознайомлення  зі зразками  товарів не потрібне. Це стосується товарів простого

передається торгове місце зі складським приміщенням закритого типу, а продавцям сезонної продукції надаються тимчасові складські приміщення.
4.На території оптового ринку функціонують допоміжні служби. Це означає, що питання завезення та розвантаження товарів у межах ринку; тепло,- енерго- і водозабезпечення; охорони загальної терито­рії; не вирішуються продавцем. Ці послу­ги надають адміністрація оптового ринку та загальносистемні служби.

5.Продавців і покупців забезпечують інформацією про кон'юнк­туру та попит як на певному оптовому ринку, так і на інших ринках. Збір, зберігання та передачу комерційної інформації (даних про попит, пропозиції, ціни, якість, запаси товарів, курси валют, норма­тивну базу та ін.) здійснює інформаційна служба оптового ринку .

6.Експертиза якості та сертифікація товарів на місці. Важливе
значення у діяльності оптових ринків відводиться системі сертифікації та контролю якості продукції. До продажу на оптовому ринку допускають товари, які пройшли перевірку якості.

7.Реклама оптового ринку. Адміністрація оптового ринку
самостійно організовує рекламу оптового ринку як місця, де покупці
можуть придбати певні групи товарів.

8.На оптовому ринку є можливість вибору схеми взаємовідносин продавця та покупця. Договори, які укладають на оптовому ринку, є публічними, тобто одну із сторін представляє продавець, який взяв на себе зобов'язання здійснювати продаж товарів кожному, хто до нього звернеться.

 

38.Сутність товаропостачання та основні вимоги, які висувають до його організації.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі - це комп­лекс комерційних та технологічних заходів, які здійснюють промис­лові, торговельні та транспортні організації і підприємства, спря­мованих на доведення товарів від виробничих підприємств і оптових баз до магазинів у кількості та асортименті відповідно до попиту споживачів.

Завдання раціональної системи товаропостачання:

забезпечення повноти асортименту, оптимального рівня та

структури товарних запасів у магазинах; підвищення  економічної ефективності товаропостачання за

промисли . 8.  Зовнішньоторговельні підприємства. 9.Виробничі та заготівельні підприємства системи споживчої кооперації.

Фактори, що впливають на процес товаропостачання: 1. виробничі(обсяг, розміщення, спеціалізація). 2. торговельні (оснащеність обладнанням, обсяг товарообороту,  асортимент товарів, стан товарних запасів) 3. транспортні ( стан доріг, види транспортних засобів). 4. соціальні ( рівень доходів населення, соціальний склад, розселення).

 

41. Форми постачання товарів.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі - це комп­лекс комерційних та технологічних заходів, які здійснюють промис­лові, торговельні та транспортні організації і підприємства, спря­мованих на доведення товарів від виробничих підприємств і оптових баз до магазинів у кількості та асортименті відповідно до попиту споживачів.

Фактори, що впливають на процес товаропостачання: 1. виробничі(обсяг, розміщення, спеціалізація). 2. торговельні (оснащеність обладнанням, обсяг товарообороту,  асортимент товарів, стан товарних запасів) 3. транспортні ( стан доріг, види транспортних засобів). 4. соціальні ( рівень доходів населення, соціальний склад, розселення).

Залежно від джерела постачання товарів роздрібні торговельні підприємства можуть використовувати дві форми товаро­постачання - транзитну та складську.

Транзитна форма товаропостачання - це постачання товарів у роздрібну мережу безпосередньо з виробничих підприємств або сільського господарства поза проміжною складською ланкою. Переваги транзиту: прискорюється просування товарів у торговельну мережу; недопущення повторних перевезень та вантажно-розвантажувальних робіт; усуваються складські операції з приймання, зберігання та відпускання товарів;скорочуються строки перебування товарів під час руху, прискорюється товарооборотність; зменшуються товарні втрати й обсяг транспортно-експедиційних операцій; скорочується потреба у складах; знижуються витрати обігу; забезпечується збереження товарів.

Транзитна норма відвантаження - це мінімально допустима кількість товарів, які відвантажуються постачальником на адресу покупця (вагон, контейнер). Ці норми регламентуються у договорах поставки.

Складська форма товаропостачання передбачає доставку товарів у магазини зі складів оптових підприємств. Її доцільно вико­ристовувати головним чином по товарах складного асортименту, що надходять від позаміських

4.Максимальна адаптація структурної та територіальної організації роздрібної торговельної мережі до стереотипів і моделей поведінки споживачів та їх запитів. 5. Поєднання принципів вільного (ринкового) та регульованого формування роздрібної торговельної мережі. 6. Створення чіткої схеми захисних і обмежувальних механізмів державного регулювання розвитку сфери роздрібної торгівлі. 7. Інвестиційна діяльність у сфері торгівлі.

Необхідно, щоб держ. підпримка здійснювалась шляхом: надання позик на придбання, створення або розширення торговельних підприємств у певних місцевостях;  фінансування участі у капіталі великих фірм; технічного оснащення підприємств; підвищення кваліфікації кадрів, консультаційної допомоги та ін.

44. Цінове стимулювання продажу товарів.

Види цінових знижок на товари ( послуги): кількісні, бонусні, знижки сконто, сезонні, дилерські, функціональні, залікові, пільгові оптові, експортні, приховані, спеціальні, закриті ( трансферні), клубні, фінальні, складні, святкові, знижки на товари зі строком придатності, що закінчується, знижки на особливий товар, знижки у певні дні тижня або години, персоніфіковані, у натурі, знижки від суми покупки, просторові ( територіальні).

Для стимулювання продажу товарів торговельним підприєм­ствам слід запроваджувати програми заохочення покупців, до яких належать дисконтна (клубна) та бонусна системи.

При дисконтній системі покупець, що здійснив досить велику покупку (одноразову покупку на певну суму), отримує дисконтну картку та на кожну наступну покупку йому надається знижка. Поку­пець заповнює анкету, і вказана у ній інформація вводиться потім в електронну базу даних.

Дисконтна картка - зручна для покупця й у розрахунках за товари, дозволяє отримати знижки, слугує маркетинговим інструмен­том просування продукції та покращання іміджу торговельного під­приємства (корпоративної мережі).

При бонусній системі покупцю видають картку при досягненні певного обсягу покупок, але бонусна знижка дається не на кожну наступну покупку, а при певному обсязі покупок.

Здійснюючи покупки, покупець набирає умовні бали, при нако­пиченні певної кількості яких він отримує право обміняти їх на товар — приз

шестимісячної - на 12 місяців, дванад­цятимісячної - на 24 місяці.

На товари, придбані у кредит, поширюються гарантійні терміни обслуговування (ремонту) або гарантійних замін, встановлені для товарів, що продаються у роздрібній торговельній мережі з розрахун­ком без кредиту.

Якщо покупцем або підприємством (установою, організацією; допущено прострочення сплати трьох чергових платежів, вся сума заборгованості, а також обумовлена договором пеня, можуть бути сплачені у примусовому порядку незалежно від настання строку чергових платежів шляхом отримання виконавчого припису нотаріуса або за рішенням суду.

 

46. Мерчандайзинг.

Мерчандайзинг - це комплекс комерційних заходів, які здійсню­ють на підприємствах роздрібної та оптової торгівлі для забезпечення максимально ефективного просування товарних марок, імпульсних покупок, вигідного представлення товарної пропозиції з точки зору викладки та розміщення.

Особливості мерчандайзингу: комплексний інтегрований підхід у формуванні комунікацій на рівні торгівлі; використовує P.O.S. - матеріали; забезпечує підвищення комунікативного впливу упаковки товару на свідомість споживача; сфера застосування - роздрібна мережа (магазини, кіоски, павільйони), центри оптової торгівлі типу cash & carry, заклади ресторанного бізнесу, підприємства сфери послуг; потребує координації зусиль власників роздрібних підприємств із виробниками товарів; цільова аудиторія - це покупець, що приймає рішення про покупку у місці (точці) безпосереднього продажу товарів; містить у собі елементи маркетинг-мікс (товар, ціна, продаж, маркетингові комунікації), складову комерційної стратегії

Складові мерчандайзингу: 1. Розробки - це єдині для усіх торгових точок заходи та тех­нології, які розробляє фірма-постачальник. До розробок належать будь-які заходи мерчандайзингу - налагодження ефективної системи контролю залишків, закріплення за товаром постійних торгових площ, спеціальна викладка товару, фірмові дисплеї, промоушн-акції. Подібні заходи може планувати працівник комерційної служби, менеджер з маркетингу.

2.Забезпечення - це зв'язки та відносини виробиика-постачаль­ника з роздрібною мережею, які дозволяють швидко та з максималь­ною ефективністю впровадити мерчандайзингові розробки.

3.Рекламна підтримка. Послуги з реклами можуть виконати рек­ламні фірми замовникам для просування товарів у місцях продажу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

50.Види комерційного ризику.

Комерційний ризик — це ризик, що виникає внаслідок будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням, соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Джерело ризику — це чинники ( явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів

Методи аналізу ризиків : 1) якісний аналіз ( статистичний метод,  метод аналізу доцільності затрат); 2) Кількісний аналіз ( метод експертних оцінок, аналітичний метод,  методи використання аналогів).

Класифікація:

1.За приналежністю до країни функціонування господарського суб’єкта : внутрішні; зовнішні. 2.За рівнем виникнення : ризики, що виникають на мікрорівні; галузевого походження; міжгалузевого походження; регіональні; державні; глобальні. 3. за сферою походження: соціально-політичні; адміністративно-законодавчі; виробничі;  комерційні; фінансові; природно-екологічні; демографічні; геополітичні. 4. Невизначеність: у функціонуванні економічної системи самого підприємства або його найближчого оточення; невизначеністю навколишнього середовища4 нестачею інформації для прийняття рішень, що пов’язано  з об’єктивною неможливістю обліку і розгляду всіх параметрів, необхідних для прийняття виробничо-господарських рішень;особистісними суб’єктивними факторами. 5.  За  ступенем обґрунтованості прийняття : обґрунтовані;частково обґрунтовані; авантюрні ризики.    6.за адекватністю часу  стосовно прийняття комерційного рішення: ризики попереджувальної групи, поточні ризики, ризики, що запізнилися. 7. За масштабами впливу: одноосібні; багатоосібні. 8. За можливістю прогнозування: ті, що прогнозуються; ті, що частково прогнозуються. 9. За ступенем впливу на діяльність господарських суб’єктів : негативні ( програш); нульові ( не впливають на суб’єкт ); позитивні ( виграш).

 



Создан 10 сен 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником