Комерційне право

 
 

Комерційне право

Деякі накази



ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА СПОЖИВЧОЇ ПОЛІТИКИ

Н А К А З

24.04.2008 N 137

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
4 липня 2008 р.
за N 596/15287


Про внесення змін до наказу
Держспоживстандарту від 25.10.2006 N 311


Відповідно до Закону України "Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ) та
з метою приведення нормативно-правових актів Державного комітету
України з питань технічного регулювання та споживчої політики у
відповідність до вимог чинного законодавства Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Зміни до Порядку проведення перевірок у
суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі
ресторанного господарства, якості продукції, додержання
обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання
правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом
Держспоживстандарту України від 25.10.2006 N 311 ( z1219-06 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.11.2006 за
N 1219/13093, що додаються.

2. Департаменту споживчої політики (Соколова О.П.)
забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до
Міністерства юстиції України.

3. Департаменту споживчої політики (Соколова О.П.) у
5-денний термін після державної реєстрації цього наказу
забезпечити його надсилання до територіальних органів у справах
захисту прав споживачів Держспоживстандарту України в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

4. Керівникам територіальних органів у справах захисту прав
споживачів забезпечити належне виконання підпорядкованими
структурними підрозділами вимог цього наказу.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Голова Л.В.Лосюк

ПОГОДЖЕНО:

Заступник Міністра юстиції України В.В.Лутковська

Голова Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва К.О.Ващенко

Міністр економіки України Б.М.Данилишин


ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Держспоживстандарту
України
24.04.2008 N 137

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
4 липня 2008 р.
за N 596/15287


ЗМІНИ
до Порядку проведення перевірок у суб'єктів
господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі
ресторанного господарства, якості продукції,
додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції,
а також додержання правил торгівлі та надання послуг
( z1219-06 )


1. Розділ 1 "Загальні положення" та розділ 2 "Порядок
проведення перевірок" викласти в такій редакції:

"1. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає механізм здійснення державного
контролю посадовими особами Держспоживстандарту України та його
територіальних органів у сфері захисту прав споживачів в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
(далі - посадові особи) за додержанням законодавства про захист
прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг,
у тому числі ресторанного господарства (далі - суб'єкти
господарювання).

1.2. Порядок розроблений відповідно до вимог Законів України
"Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), "Про основні засади
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"
( 877-16 ) та інших нормативно-правових актів та нормативних
документів, які регулюють відносини у сфері захисту прав
споживачів.
У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, установленому
Законом України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), крім
термінів "державний нагляд (контроль)", "треті особи", які
вживаються у значенні, установленому Законом України "Про основні
засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської
діяльності" ( 877-16 ).

1.3. Перевірки діяльності суб'єктів господарювання
проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог
законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки
продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам
необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про
продукцію.
Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний
контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог
законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення
планових та позапланових перевірок.
Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі
річного або квартального плану роботи Держспоживстандарту України,
його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
(далі - органи у справах захисту прав споживачів) та в межах
відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які
затверджуються у встановленому законодавством порядку.
Квартальний план роботи щодо вивчення стану споживчого ринку
складається на квартал відповідно до завдань, визначених
Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів
України, Держспоживстандартом України. У разі надходження
обґрунтованих пропозицій щодо вивчення стану реалізації споживачам
продукції на ринку від місцевих державних адміністрацій, органів
місцевого самоврядування, а також інших органів і установ, які
здійснюють державний нагляд (контроль), вони враховуються у
квартальному плані роботи територіальних органів
Держспоживстандарту України.
Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться
посадовими особами з таких підстав:
подання суб'єктом господарювання письмової заяви до
відповідного органу у справах захисту прав споживачів про
здійснення перевірки на його бажання;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у
документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом
господарювання;
перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів,
розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення
порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення
планових перевірок органом у справах захисту прав споживачів;
звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом
господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому
разі здійснюється за наявності згоди Держспоживстандарту України
на її проведення;
неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання
документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також
письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких
документів.

1.4. Посадові особи під час проведення перевірки здійснюють
державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання
вимог законодавства України про захист прав споживачів та мають
право:
безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до
законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші
приміщення суб'єктів господарювання;
відбирати в установленому Кабінетом Міністрів України порядку
у суб'єктів господарювання зразки товарів, сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на
місці або проведення у встановленому порядку незалежної експертизи
у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на
право проведення таких робіт згідно із законодавством;
проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із
споживачами за реалізовану продукцію згідно з порядком, визначеним
Кабінетом Міністрів України;
одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання копії
необхідних документів, які характеризують якість продукції,
сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються
для виробництва цієї продукції, а також супровідних документів на
продукцію, що перебуває в реалізації;
уживати в установленому порядку передбачені законодавством
заходи до суб'єктів господарювання, які допустили порушення прав
споживачів, та вносити відповідні пропозиції щодо їх подальшої
діяльності і притягнення до відповідальності винних в порушенні
прав споживачів згідно з чинним законодавством.

1.5. Суб'єкт господарювання під час проведення посадовими
особами перевірки має право:
вимагати від посадових осіб додержання вимог законодавства
України під час здійснення ними державного контролю за додержанням
законодавства про захист прав споживачів;
перевіряти наявність у посадових осіб службового посвідчення
і одержувати копії направлення на проведення перевірки;
бути присутнім під час здійснення перевірки;
ознайомлювати посадових осіб з переліком відомостей, що
становлять комерційну таємницю суб'єкта господарювання, та
вимагати їх нерозголошення;
одержувати та ознайомлюватись із матеріалами перевірки в
порядку, визначеному чинним законодавством;
давати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або
заперечення, що додаються до акта перевірки;
оскаржувати в установленому законодавством порядку
неправомірні дії органів у справах захисту прав споживачів та їх
посадових осіб при проведенні перевірок та видані приписи про
припинення порушень прав споживачів;
не допускати посадових осіб до здійснення перевірки, якщо:
вона здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності
проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених
законом;
посадова особа не надала копії документів, передбачених
Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю)
у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ), або якщо надані
документи не відповідають вимогам цього Закону;
посадові особи не пред'явили до початку перевірки службове
посвідчення та направлення на перевірку;
у разі вимоги посадових осіб про проведення планової
перевірки суб'єктом господарювання не одержано повідомлення про її
проведення.

1.6. У разі потреби до перевірок можуть залучатися, за їх
згодою, у межах повноважень, передбачених законодавством,
представники місцевих органів виконавчої влади та самоврядування,
правоохоронних органів, інших органів контролю, а також споживачі.

1.7. На підставі наказу, зазначеного в пункті 2.6 цього
Порядку, оформляється направлення на проведення перевірки, яке
підписується керівником або заступником керівника відповідного
органу у справах захисту прав споживачів (із зазначенням прізвища,
ім'я та по батькові) і засвідчується гербовою печаткою (додаток).
У направленні на проведення перевірки зазначаються:
найменування органу у справах захисту прав споживачів, що
здійснює перевірку;
найменування суб'єкта господарювання та/або його
відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється
перевірка;
місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його
відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється
перевірка;
номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється
перевірка;
перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні
перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по
батькові;
дата початку та дата закінчення перевірки;
тип перевірки (планова або позапланова);
підстави для здійснення перевірки;
предмет здійснення перевірки;
інформація про здійснення попереднього заходу контролю (тип
заходу і строк його здійснення).

1.8. Реєстрація направлень на право проведення перевірки
здійснюється у журналі реєстрації направлень на право проведення
перевірки. На направленні на право проведення перевірки
зазначаються: серія, порядковий номер, а також порядковий номер
відповідно до нумерації записів у журналі реєстрації направлень.
Журнал реєстрації направлень на право проведення перевірки
має бути прошнурований, пронумерований, завірений підписом та
скріплений гербовою печаткою.
Направлення на проведення перевірки є чинним лише протягом
зазначеного в ньому строку здійснення перевірки.
Посадові особи без направлення на проведення перевірки та
службового посвідчення, що засвідчує посадову особу органу у
справах захисту прав споживачів, не мають права на її проведення.

1.9. Посадовій особі забороняється здійснювати перевірки
суб'єктів господарювання, з якими (або із службовими особами яких)
посадова особа перебуває в родинних стосунках.
Органи у справах захисту прав споживачів, їх посадові особи
та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення
перевірок чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не
перешкоджаючи здійсненню такої перевірки.
Під час здійснення перевірок посадові особи зобов'язані
зберігати комерційну таємницю суб'єкта господарювання. Інформація,
доступ до якої обмежено законом, одержана посадовою особою під час
здійснення перевірки, може використовуватися виключно в порядку,
установленому законом. Органи у справах захисту прав споживачів
забезпечують спеціальний режим захисту та доступу до інформації,
що є комерційною таємницею, згідно з вимогами закону.

1.10. Органи у справах захисту прав споживачів та їх посадові
особи під час здійснення перевірок зобов'язані:
повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний
нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності в межах
повноважень, передбачених законодавством;
дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами
господарювання;
не втручатися у статутну діяльність суб'єкта господарювання,
якщо вона здійснюється в межах закону;
забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб'єкта
господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході
здійснення перевірок;
ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його
заступника, або вповноважену ними особу з результатами перевірок у
строки, передбачені законом;
надавати з питань, які належать до їх компетенції, суб'єкту
господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення державного
нагляду (контролю).

1.11. Суб'єкт господарювання під час здійснення перевірок
зобов'язаний:
допускати посадових осіб до здійснення перевірок за умови
дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю),
передбаченого Законом України "Про основні засади державного
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( 877-16 ),
цим Порядком, іншими нормативно-правовими актами;
виконувати вимоги органу у справах захисту прав споживачів та
його посадових осіб щодо усунення виявлених порушень вимог
законодавства;
надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки,
відомості, матеріали з питань, що виникають під час проведення
перевірок, відповідно до закону;
одержувати примірник припису або акта органу у справах
захисту прав споживачів за результатами проведеного планового чи
позапланового заходу.

1.12. Органи у справах захисту прав споживачів на письмовий
запит суб'єкта господарювання надають йому письмові консультації з
питань здійснення перевірок щодо вимог, додержання яких
перевіряється.

2. Порядок проведення перевірок

2.1. Перед початком перевірки суб'єкта господарювання
посадові особи, які проводять перевірку, представляються,
пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або особі, яка
здійснює реалізацію продукції, посвідчення (направлення) та
службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають
суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також
інформують цих осіб про мету перевірки.

2.2. Посадові особи, які проводять перевірку, від керівника
(власника) суб'єкта господарювання (особи, яка його заміщає)
одержують відомості щодо характеристики суб'єкта господарювання, у
тому числі щодо: назви; поштової адреси; номера телефону (факсу);
прізвища, ім'я та по батькові керівника (власника); дозвільних
документів на провадження певного виду діяльності; режиму роботи;
свідоцтва про державну реєстрацію; свідоцтва про реєстрацію
платника податків; даних про банківські реквізити.

2.3. Посадові особи, які проводять перевірку, залежно від
виду діяльності суб'єкта господарювання та завдання на перевірку
перевіряють і аналізують стан дотримання вимог законодавства під
час придбання, замовлення або використання споживачами продукції,
яка реалізується на території України.

2.4. Під час проведення позапланової перевірки встановлюються
обставини, які призвели до порушення вимог законодавства про
захист прав споживачів.

2.5. У разі створення перешкод посадовим особам спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а також правил
торговельного та інших видів обслуговування складається
відповідний акт, у якому фіксується факт створення перешкод у
проведенні перевірки.


2.6. Перевірки проводяться посадовими особами на підставі
наказу відповідного органу у справах захисту прав споживачів, який
має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого
здійснюватиметься захід, та предмет перевірки.

2.7. Перед проведенням планової перевірки відповідний орган у
справах захисту прав споживачів направляє суб'єкту господарювання
письмове повідомлення про проведення планової перевірки не пізніш
як за десять днів до дня її проведення.
Повідомлення повинно містити:
дату початку та дату закінчення здійснення планової
перевірки;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по
батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких
здійснюється перевірка;
найменування відповідного органу у справах захисту прав
споживачів.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом за рахунок
коштів відповідного органу у справах захисту прав споживачів або
вручається особисто керівнику чи вповноваженій особі суб'єкта
господарювання під розписку.
Строк здійснення планової перевірки не може перевищувати
п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва -
п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.
Продовження строку здійснення планової перевірки не
допускається.

2.8. Позапланові перевірки проводяться лише з підстав,
зазначених у пункті 1.3 цього Порядку, якщо інше не передбачається
законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України.
Під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише
ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її
здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на
проведення позапланової перевірки.
Посадові особи повинні ознайомити суб'єкта господарювання з
підставою проведення позапланової перевірки і надати йому копії
відповідного документа.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати
десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох
робочих днів, якщо інше не передбачено законом.
Продовження строку здійснення позапланової перевірки не
допускається".

2. У розділі 3:
1) пункт 3.1 викласти в такій редакції:
"3.1. За результатами проведеної перевірки посадовими
особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства,
складається акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип перевірки (планова або позапланова);
предмет перевірки;
найменування органу у справах захисту прав споживачів, а
також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка
здійснила перевірку;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по
батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких
здійснювалась перевірка.
Форма акта затверджується Держспоживстандартом України";
2) в абзаці другому пункту 3.3 слово "оригінал" виключити;
3) пункт 3.6 викласти в такій редакції:
"3.6. На підставі акта, який складено за результатами
здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог
законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику
суб'єкта господарювання дається припис про усунення порушень.
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки
письмова вимога посадової особи суб'єкту господарювання щодо
усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає
застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Заходи припису керівнику суб'єкта господарювання, направлені
на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї
діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і
документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій
формі.
Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному
випадку, виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання,
умов його діяльності та кількості і характеру порушень, але вони
не можуть перевищувати термінів, установлених законодавчими та
нормативно-правовими актами";
4) пункт 3.8 викласти в такій редакції:
"3.8. Два примірники акта в останній день перевірки
підписують посадові особи, які здійснювали перевірку, та суб'єкт
господарювання або вповноважена ним особа.
Поряд з підписом осіб зазначаються їх прізвища та ініціали";
5) перше речення пункту 3.9 викласти в такій редакції:
"Представник суб'єкта господарювання (керівник, особа, яка його
заміщає, а в разі їх відсутності - особа, яка реалізує продукцію)
має право під час підписання акта письмово надати свої пояснення,
зауваження або заперечення до акта, які є його невід'ємною
частиною".

3. Додаток до цього Порядку викласти в новій редакції
(додається).

Директор департаменту
споживчої політики О.П.Соколова


Додаток
до Порядку проведення
перевірок у суб'єктів
господарювання сфери
торгівлі і послуг, у тому
числі ресторанного
господарства, якості
продукції, додержання
обов'язкових вимог
щодо безпеки продукції,
а також додержання правил
торгівлі та надання послуг
( z1219-06 )


(Державний Герб України)

Державний комітет України з питань технічного
регулювання та споживчої політики

___________________________________________________________
(назва державного органу у справах захисту прав споживачів,
___________________________________________________________
його місцезнаходження, телефон, факс)


НАПРАВЛЕННЯ N
на проведення перевірки


від "___"_____________ 20__ р.

На підставі ст. 26 Закону України "Про захист прав
споживачів" та
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
(номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється перевірка)

посадовій(им) особі(ам) органу у справах захисту прав споживачів
_________________________________________________________________
(посада, прізвище, ім'я, по батькові)
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________


доручається здійснити державний контроль за додержанням
законодавства про захист прав споживачів у суб'єктів
господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного
господарства, у формі ___________________________________________
(тип перевірки: планова/позапланова)

перевірки, які розташовані на території
_________________________________________________________________
(область, місто, район, назва населеного пункту)
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
(найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого
підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи - підприємця)
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
________________________________________________________________,
з питань
_________________________________________________________________
(тематичне завдання перевірки)
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________

Строк проведення перевірки з _________ до ___________ 20__ р.

Підставою проведення перевірки є
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________

Попередня перевірка проводилась з _______________________________
до _______________________________________________________________
(у разі проведення повторної перевірки)

Направлення дійсне при пред'явленні службового посвідчення.
Працівники суб'єкта господарювання повинні створити умови для
виконання робіт, пов'язаних з перевіркою, та забезпечити
здійснення заходів щодо усунення виявлених недоліків і порушень.
За створення перешкод у проведенні перевірки суб'єкти
господарювання, посадові особи та громадяни притягуються до
відповідальності згідно із законодавством (ст. 23 Закону України
"Про захист прав споживачів" та ст. 188-2 Кодексу України про
адміністративні правопорушення).

______________________________ ______________________
(посада особи, яка направляє (підпис) (ініціали, прізвище)
на перевірку)
М.П.









Д Е К Р Е Т
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Про стандартизацію і сертифікацію


( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 27, ст.289 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 333/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.201
N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 2134-III ( 2134-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.16
N 2779-III ( 2779-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68
N 540-IV ( 540-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.126
N 543-IV ( 543-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.128
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2863-IV ( 2863-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.557
N 1704-VI ( 1704-17 ) від 05.11.2009, ВВР, 2010, N 5, ст.41 }

( У тексті Декрету слова "Державний комітет України по
стандартизації, метрології та сертифікації" у всіх
відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої
влади з питань технічного регулювання" у відповідному
відмінку згідно із Законом N 2863-IV ( 2863-15 ) від
08.09.2005 )


Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем
стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх
функціонування на території України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Декрету

Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і
організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що
діють на території України, а також на громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності.

( Статтю 2 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

( Статтю 3 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

Розділ II

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА ВИМОГИ ДО НИХ


Стаття 4. Категорії нормативних документів із стандартизації

1. Нормативні документи із стандартизації поділяються на:
державні стандарти України;
галузеві стандарти;
стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;
технічні умови;
стандарти підприємств.
До державних стандартів України прирівнюються державні
класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.
Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів
установлюється центральним органом виконавчої влади з питань
технічного регулювання. { Абзац сьомий пункту 1 статті 4 із
змінами, внесеними згідно з Законом N 1704-VI ( 1704-17 ) від
05.11.2009 }

2. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших
країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних
договорів.
Як державні стандарти України використовуються також
міждержавні стандарти, передбачені Угодою про проведення
погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та
сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року (надалі
- міждержавні стандарти).
Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР)
застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.
Правила застосування стандартів, передбачених цією статтею,
на території України встановлює центральний орган виконавчої влади
з питань технічного регулювання.

Стаття 5. Державні стандарти України

1. Державні стандарти України розробляються на:
організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме:
організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна
термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та
соціальної інформації, технічна документація, інформаційні
технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові
дані про властивості матеріалів і речовин;
вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники,
інструмент, деталі кріплення тощо);
складові елементи народногосподарських об'єктів державного
значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок,
енергосистема, охорона навколишнього природного середовища,
оборона тощо);
продукцію міжгалузевого призначення;
продукцію для населення та народного господарства;
методи випробувань.

2. Державні стандарти України містять обов'язкові та
рекомендовані вимоги.
До обов'язкових належать:
вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я
і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону
навколишнього природного середовища, і вимоги до методів
випробувань цих показників;
вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на
відповідні санітарні норми і правила;
метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що
забезпечують достовірність і єдність вимірювань;
положення, що забезпечують технічну єдність під час
розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;
поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження
з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації,
способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи
контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо
безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами,
а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини. ( Пункт 2
статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 1288-XIV
( 1288-14 ) від 14.12.99 )

3. Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають
безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма
підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та
громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність
яких поширюється дія стандартів.
Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають
безумовному виконанню, якщо:
це передбачено чинними актами законодавства;
ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення
та поставку продукції;
виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про
відповідність продукції цим стандартам.

4. Державні стандарти України затверджуються центральним
органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а
державні стандарти в галузі будівництва та промисловості
будівельних матеріалів - спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади з будівництва та архітектури. ( Абзац
перший пункту 4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 543-IV ( 543-15 ) від 20.02.2003 )
Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в
центральному органі виконавчої влади з питань технічного
регулювання і публікуються українською мовою з автентичним текстом
російською мовою.

( Пункт 5 статті 5 виключено на підставі Закону N 1407-IV
( 1407-15 ) від 03.02.2004 )


Стаття 6. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічних
та інженерних товариств і спілок

1. Галузеві стандарти розробляються на продукцію за
відсутності державних стандартів України чи у разі необхідності
встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги
державних стандартів.
Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають
безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями,
що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.
2. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і
спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів
фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих
галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти можуть
використовуватися на основі добровільної згоди користувачів.
3. Стандарти, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, не
повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів
України і підлягають державній реєстрації в центральному органі
виконавчої влади з питань технічного регулювання.
Порядок розроблення, затвердження та використання цих
стандартів установлюється органом, до сфери управління якого
входять підприємства, установи і організації, статутними органами
науково-технічних та інженерних товариств і спілок, до компетенції
яких належать питання організації робіт із стандартизації.
4. Майнова частина авторських прав на нормативні документи,
зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, належить органам, що їх
затвердили.

Стаття 7. Технічні умови і стандарти підприємств

1. Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між
постачальником (розробником, виготівником) і споживачем
(замовником) продукції.
2. Для організації інформування споживачів (замовників) про
номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю
відповідності технічних умов обов'язковим вимогам державних, а в
передбачених законодавством випадках - галузевих стандартів
технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній
реєстрації в територіальних органах центрального органу виконавчої
влади з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни до
них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними.
3. За державну реєстрацію технічних умов і змін до них
справляється реєстраційний збір, розмір якого встановлює
центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання
за погодженням з Міністерством економіки України.
4. Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що
використовується лише на конкретному підприємстві.
5. Майнова частина авторського права на технічні умови і
стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх
затвердили.

Стаття 8. Відповідальність за розроблення і затвердження
нормативних документів

Відповідальність за відповідність нормативних документів
вимогам актів законодавства, а також їхній науково-технічний
рівень несуть розробники, організації та установи, які провели
експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та
громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці
документи.

Стаття 9. Використання нормативних документів

Нормативні документи повинні використовуватися на стадіях
розроблення, виготовлення, реалізації, експлуатації
(використання), ремонту, зберігання, транспортування та утилізації
продукції.
У договорі на поставку продукції повинні зазначатися
посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію,
за якими буде поставлятися продукція.

Розділ III

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

( Статтю 10 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )


( Статтю 11 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )


( Статтю 12 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

Розділ IV

СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ

Стаття 13. Види сертифікації та її мета

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову
та добровільну.
Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те
органами з сертифікації - підприємствами, установами і
організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя,
здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької
діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному
співробітництві та міжнародній торгівлі.

Стаття 14. Державна система сертифікації

1. Державну систему сертифікації створює центральний орган
виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний
орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу
щодо забезпечення її функціонування, а саме:
визначає основні принципи, структуру та правила системи
сертифікації в Україні;
затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій
сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
призначає органи з сертифікації продукції;

( Абзац п'ятий статті 14 виключено на підставі Закону
N 543-IV ( 543-15 ) від 20.02.2003 )

встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил
сертифікації продукції;
веде Реєстр державної системи сертифікації;
організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного
регулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за
дотримання правил і порядку сертифікації продукції.

Стаття 15. Обов'язкова сертифікація

1. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам
нормативних документів проводиться виключно в державній системі
сертифікації.
2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати
перевірку та випробування продукції для визначення її
характеристик і подальший державний технічний нагляд за
сертифікованою продукцією.
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні
проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями
(центрами) методами, які визначені відповідними нормативними
документами, а за відсутності цих документів - методами, що
визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його
функції. Результати випробувань, проведених зазначеними
лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження
іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами).
Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї
продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до
законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань.
Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів
тваринного походження здійснюються після проведення
ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних
ветеринарних документів. ( Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 540-IV ( 540-15 ) від 20.02.2003 )

Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної
системи сертифікації

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення
органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право
маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності
визначаються державним стандартом.
Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено
правила його використання.

( Статтю 17 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

Стаття 18. Сертифікація продукції, що імпортується

Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і
реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні,
має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про
визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом
виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим
в установленому порядку органом із сертифікації, який
уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо
регульованій сфері.
Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої
сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію
України, здійснюється в порядку, визначеному законом.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного
регулювання або акредитований в установленому порядку орган із
сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в
законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до
Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі:
1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції
на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини,
супутніх матеріалів, або
2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання
відповідності.
Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням
імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в
Україну на підставі декларації про відповідність, виданої
виробником продукції на кожну партію харчових продуктів,
продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно
за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання
відповідності, виданого або визнаного центральним органом
виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим
в установленому порядку органом із сертифікації, який
уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо
регульованій сфері.
Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних
товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку
( 446-2008-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного
регулювання здійснює контроль за наявністю сертифікатів для
товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на
митній території України.
( Стаття 18 в редакції Законів N 333/97-ВР ( 333/97-ВР ) від
11.06.97, N 2863-IV ( 2863-15 ) від 08.09.2005 )

Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою
сертифікацією продукції

1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою
сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації,
атестації, випробування, контролю та реєстрації.
2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію
продукції, відносяться на її собівартість.
3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією
продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.


Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікації
продукції та випробувальних лабораторій
(центрів), що проводять обов'язкову
сертифікацію

1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової
сертифікації несе відповідальність за:
необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката
відповідності;
порушення правил сертифікації.
Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе
відповідальність за недостовірність результатів випробувань.
2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди
споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному
середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до
державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на
підставі рішення центрального органу виконавчої влади з питань
технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні
правил сертифікації орган з сертифікації продукції та
випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в
державній системі сертифікації.
Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані
виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна
навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1
цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що
проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним
законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній
системі сертифікації.


( Статтю 21 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

( Статтю 22 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )


Розділ V

ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ, СТИМУЛЮВАННЯ
ЗАСТОСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ


( Статтю 23 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

( Статтю 24 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )


Розділ VI

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ У СФЕРІ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
ТА СЕРТИФІКАЦІЇ


( Статтю 25 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

( Статтю 26 виключено на підставі Закону N 543-IV ( 543-15 )
від 20.02.2003 )

Розділ VII

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 27. Набуття чинності Декретом

Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.

Нові і такі, що були у користуванні, транспортні засоби, а
також вузли, агрегати та частини до них, що ввозяться на митну
територію України суб'єктами підприємницької діяльності або
фізичними особами, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно
до чинного законодавства. При цьому кузови та шасі транспортних
засобів за кодами 87.06 та 87.07 згідно з Українською
класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності підлягають
сертифікації як зібрані транспортні засоби. ( Статтю 27 доповнено
абзацом згідно із Законом N 2134-III ( 2134-14 ) від 07.12.2000, в
редакції Закону N 2779-III ( 2779-14 ) від 15.11.2001 )


Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА

Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

м. Київ, 10 травня 1993 року
N 46-93

Опубліковано: "Урядовий кур'єр", 22.05.93



























КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 17 серпня 2002 р. N 447-р
Київ


Про затвердження Концепції державної
політики у сфері управління якістю продукції
(товарів, робіт, послуг)


Затвердити Концепцію державної політики у сфері управління
якістю продукції (товарів, робіт, послуг), що додається.

Держстандарту у шестимісячний термін разом із
Мінпромполітики, Міноборони, Мінагрополітики, МОН, Мінтрансом,
МОЗ, Мінпраці, Держбудом, Держкомзв'язку, Мінфіном та Мінекономіки
розробити і подати в установленому порядку проект рішення Кабінету
Міністрів України про затвердження плану заходів з реалізації
положень зазначеної Концепції.


Прем'єр-міністр України А.КІНАХ

Інд. 28


ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 17 серпня 2002 р. N 447-р

КОНЦЕПЦІЯ
державної політики у сфері управління
якістю продукції (товарів, робіт, послуг)


Державна політика у сфері управління якістю продукції
(товарів, робіт, послуг) спрямована на підтримку зусиль
підприємств та організацій у задоволенні потреб споживачів шляхом
поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції, розвитку і
впровадження методів управління якістю.

Стан розвитку сфери якості

Спад виробництва та зниження економічного потенціалу України
на початку 90-х років негативно вплинули на якість і
конкурентоспроможність вітчизняних товарів, робіт, послуг,
впровадження сучасних методів управління якістю.

Ситуація ускладнювалася інтервенціями іноземних товарів,
зниженням платоспроможності населення. Це пояснюється недоліками
економічної політики, зокрема надмірною лібералізацією ринку, що
відкрило необмежений доступ імпорту товарів, а також відсутністю
важелів у сфері управління якістю. До того ж, акти законодавства,
що регулюють відносини у цій сфері, не узгоджені між собою і не
спрямовані на забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції,
а діюча система державного регулювання не стимулює виробників до
поліпшення її якості. Не створено інфраструктури сприяння
поліпшенню якості, підтримки інновацій, відсутнє інформаційне
забезпечення, практично не проводиться навчання у сфері управління
якістю та довкіллям.

Майже не проводяться наукові дослідження у сфері управління
якістю та довкіллям. Більшість вітчизняних підприємств не
застосовує сучасних методів поліпшення якості та підвищення рівня
ділової досконалості, які базуються на загальновизнаних принципах
всеохоплюючого управління якістю (Total Quality Management). Не
популяризується досвід підприємств, які досягли високого рівня
ділової досконалості, не налагоджено взаємодію та обмін
інформацією між ними.

В Україні, як і в інших державах СНД, діють добровільні
державні стандарти на системи управління якістю, розроблені на
основі міжнародних стандартів ISO серії 9000.

Тим часом у Європі та в світі застосовуються сучасні методи
поліпшення якості, рівня ділової досконалості та управління
довкіллям, зокрема за вимогами міжнародних стандартів ISO серії
9000 та 14000 сертифіковано близько 400 тис. систем управління
якістю, і кожного року ця цифра збільшується на 50 тис., тоді як в
Україні сертифіковано близько 600 систем. На багатьох вітчизняних
підприємствах системи управління якістю не переглядалися впродовж
останніх 10-15 років і не відповідають сучасним вимогам. Аналіз
свідчить, що основною причиною їх низького рівня є відсутність
системного підходу до управління та навчання у цій сфері. До
навчальних програм у закладах, де готують спеціалістів з питань
управління якістю, як правило, не включено вивчення сучасних
методів та підходів до управління якістю. Наслідком цього є
незадовільна обізнаність керівників і спеціалістів вітчизняних
підприємств з європейським та світовим досвідом у сфері управління
якістю та діловою досконалістю.

Для відродження економіки України необхідно поліпшити якість
і конкурентоспроможність продукції, створити умови для повного
розкриття потенціалу підприємств, досягнення ділової досконалості,
надавати всіляку підтримку та сприяти розвитку сфери управління
якістю.

Тобто забезпечення поліпшення якості повинне стати завданням
загальнодержавної ваги, а основним шляхом його розв'язання -
державна підтримка сучасних методів управління якістю та діловою
досконалістю, розроблення і впровадження систем управління якістю
та довкіллям відповідно до стандартів ISO серії 9000 та 14000,
принципів всеохоплюючого управління якістю, визнаних у Європі та в
світі.

Мета і основні завдання Концепції

Метою цієї Концепції є визначення стратегічних напрямів,
пріоритетів, а також політичних, соціально-економічних і
техніко-технологічних засад реалізації державної політики у сфері
управління якістю.

Основними завданнями Концепції є:

визначення стратегічних напрямів, методів і механізмів
реалізації державної політики у сфері управління якістю;

формування загальної культури якості;

постійне вдосконалення управління якістю в усіх галузях
економіки.

Ця Концепція повинна лягти в основу діяльності органів
виконавчої влади, науково-дослідних установ і виробничих структур
у сфері управління якістю та розвитку фундаментальних і прикладних
досліджень.

Завдання та напрями державної політики
у сфері управління якістю

Державна політика у сфері управління якістю повинна
грунтуватися на оптимальному поєднанні інтересів держави і
товаровиробників щодо випуску якісної та конкурентоспроможної
продукції.

Завдання державної політики у сфері управління якістю
полягають у створенні необхідних правових, економічних,
організаційних умов для:

виробництва якісної продукції, конкурентоспроможної на
внутрішньому та зовнішньому ринку;

задоволення попиту на безпечну та якісну продукцію;

збереження та відновлення безпеки довкілля;

збільшення доходів бюджету за рахунок інтенсифікації розвитку
економіки;

зростання зайнятості та підвищення життєвого рівня громадян;

піднесення авторитету країни у світовому співтоваристві,
забезпечення стабільного розвитку її економіки та посилення
обороноздатності.

Державна політика у сфері управління якістю грунтується на
таких принципах всеохоплюючого управління якістю:

орієнтація на споживача;

провідна роль керівництва підприємств та організацій у
вирішенні питань якості;

залучення працівників підприємств та організацій до процесів
управління якістю;

процесний підхід до управління ресурсами і діяльністю
підприємств та організацій;

системний підхід до управління діяльністю підприємств та
організацій;

постійне навчання працівників, впровадження інновацій та
вдосконалення виробничих процесів;

прийняття рішень з урахуванням конкретних фактів;

розвиток партнерських стосунків з постачальниками.

Економічні заходи державного регулювання у сфері управління
якістю спрямовуються на стимулювання діяльності товаровиробників
щодо поліпшення якості продукції, підвищення їх відповідальності
за виготовлення та реалізацію неякісної продукції.

Організаційні заходи державного регулювання у сфері
управління якістю спрямовуються на:

створення умов для впровадження систем управління якістю та
довкіллям;

залучення органів державного управління і громадських
організацій до діяльності із забезпечення якості та
конкурентоспроможності продукції;

поширення досвіду підприємств та організацій, що досягли
найвищих результатів у сфері управління якістю і довкіллям;

пропагування заходів із забезпечення якості та підвищення
інформованості населення щодо них.

Державна політика у сфері управління якістю передбачає:

безумовне дотримання вимог щодо якості продукції, закупівля
якої здійснюється за державні кошти. З цією метою замовлення на
поставку такої продукції необхідно розміщувати на підприємствах,
які впровадили системи управління якістю та довкіллям, і за умови
їх сертифікації в національній системі;

активізацію діяльності із сертифікації систем управління
якістю та довкіллям, досягнення високого рівня професіоналізму
учасників цієї діяльності та підвищення довіри до її результатів;

сприяння визнанню у світі національної системи технічного
регулювання;

входження вітчизняних установ та організацій, що працюють у
сфері управління якістю, до міжнародних та регіональних спілок,
забезпечення акредитації за кордоном уповноважених органів із
сертифікації та випробувальних лабораторій.

Удосконалення правових засад і нормативного
забезпечення діяльності з поліпшення якості продукції

З метою удосконалення правових засад і нормативного
забезпечення діяльності з поліпшення якості продукції
передбачається, зокрема, здійснити:

прийняття нових і перегляд діючих нормативно-правових актів і
нормативних документів у сфері управління якістю продукції, систем
управління якістю та довкіллям відповідно до міжнародних і
європейських вимог;

поліпшення функціонування національної системи стандартизації
з метою забезпечення якості та безпеки продукції, досягнення
максимально економічного ефекту за рахунок застосування в
національних стандартах принципів уніфікації, взаємозамінності і
сумісності, відображення передових досягнень науки і технологій у
нормативній документації;

активізація участі України в розробленні міжнародних
стандартів, а також стандартів, що широко застосовуються на
вітчизняному ринку;

спрямування національної метрологічної системи на задоволення
потреб підприємств у забезпеченні єдності вимірів.

Забезпечення підготовки та підвищення
кваліфікації кадрів

Впровадження систем управління якістю потребує високого рівня
професійних знань, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів з
питань управління якістю. Державна політика у цій сфері повинна
базуватися на принципах безперервної та дистанційної освіти, що
будуть реалізуватися шляхом:

розроблення програм багаторівневого навчання та підвищення
кваліфікації кадрів з питань управління якістю та довкіллям (на
рівні міністерств, інших центральних органів виконавчої влади,
підприємств та організацій);

запровадження у вищих навчальних закладах освітніх програм з
питань управління якістю та довкіллям, диференційованих за
спеціальностями;

проведення у старших класах загальноосвітніх навчальних
закладів факультативних занять із загальних питань стандартизації,
оцінки відповідності, метрології, управління якістю;

перегляду існуючих, розроблення нових навчальних і методичних
посібників з питань стандартизації, оцінки відповідності,
метрології, управління якістю, статистичних методів контролю
якості із застосуванням новітніх комп'ютерних та інтерактивних
методик і засобів;

навчання керівників у сфері стандартизації, оцінки
відповідності, метрології, управління якістю та довкіллям;

видання спеціальних посібників, створення навчальних програм
з питань управління якістю, зокрема дистанційних та на оптичних
лазерних дисках;

розроблення освітніх стандартів відповідно до вимог цієї
Концепції;

розроблення заходів щодо підвищення соціального статусу
наукових та науково-технічних працівників, які забезпечують
розвиток виробництва, підвищення якості продукції.

Впровадження нових прогресивних технологій
та матеріалів, сприяння науково-технічному
розвитку виробництва
Поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції повинне
базуватися на використанні досягнень науки, впровадженні
ресурсозберігаючих, екологічно чистих прогресивних технологій та
нових матеріалів. Науково-технічний рівень виробництва повинен
відповідати вимогам міжнародних та європейських стандартів. З цією
метою передбачається:

пропагування досягнень вітчизняної та світової науки і
техніки;

залучення інвестицій шляхом прийняття цільових державних та
галузевих програм створення нової техніки і високих технологій;

залучення іноземного капіталу для забезпечення виробництва у
пріоритетних напрямах, забезпечення конкурентоспроможності
продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку.
Впровадження систем управління
якістю та довкіллям

Дієвим інструментом розв'язання проблем поліпшення якості та
забезпечення конкурентоспроможності продукції є впровадження
систем управління якістю та довкіллям відповідно до стандартів
серій ISO 9000 та 14000, інших систем управління та забезпечення
якості, що довели свою ефективність.

Державна політика у сфері управління якістю повинна
спрямовуватися на створення необхідних умов для впровадження в
усіх галузях економіки систем управління якістю та довкіллям, а
саме:

розроблення науково-методичних засад надання консультаційної
підтримки у впровадженні систем управління якістю та довкіллям, а
також сучасних методів контролю якості стратегічно важливих видів
продукції в усіх галузях економіки;

розроблення заходів щодо заохочення та підтримки впровадження
систем управління якістю та довкіллям;

організація моніторингу впровадження, розвитку системи оцінки
відповідності у сфері управління якістю та довкіллям, сертифікації
цієї системи;

створення мережі методичних і консультаційних центрів з
управління якістю та довкіллям у всіх регіонах.
Державна підтримка впровадження
систем управління якістю

З метою активізації роботи з впровадження систем управління
якістю необхідно забезпечити державну підтримку підприємств та
організацій шляхом компенсації (на конкурсній основі) частини їх
витрат на розроблення і впровадження цих систем за рахунок
цільового кредитування та інших джерел фінансування.

Органи виконавчої влади повинні керуватися при цьому таким
критерієм, як здатність підприємства чи організації до
забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції.

Підприємства та організації можуть довести своє право на
одержання державної підтримки шляхом обгрунтування власних програм
поліпшення якості та забезпечення конкурентоспроможності
продукції.
Захист від недоброякісної
і фальсифікованої продукції

Державна політика у сфері захисту внутрішнього ринку від
недоброякісної і фальсифікованої продукції спрямовується на:

створення дієвої системи державного і громадського контролю
за безпекою і відповідністю якості продукції параметрам,
задекларованим у товарній документації та рекламі;

розвиток системи підтвердження відповідності (як
обов'язкової, так і добровільної). Сфера і способи обов'язкового
підтвердження відповідності повинні наближатися до міжнародної
практики і відповідати вимогам Європейського співтовариства та
Світової організації торгівлі. Необхідно створити єдину систему
акредитації органів з підтвердження відповідності, що забезпечить
об'єктивність і компетентність діяльності цих органів;

забезпечення невідворотності притягнення до юридичної
відповідальності тих виробників і постачальників, які реалізують
небезпечну, фальсифіковану чи невідповідну заявленій якості
продукцію, а також посилення державного контролю у цій сфері.

Пропагування поліпшення якості
та конкурентоспроможності продукції

Для розв'язання проблеми якості та конкурентоспроможності
продукції необхідно посилювати масовий рух за поліпшення якості,
розширювати рекламу та пропаганду в цій сфері. З цією метою
передбачається здійснення таких заходів:

щорічне проведення:

- Всеукраїнського конкурсу на здобуття нагород з якості та
ділової досконалості;

- конкурсу "100 кращих товарів України";

- Європейського тижня якості;

установлення щорічних премій у сфері управління якістю та
проведення регіональних і галузевих конкурсів;

популяризація вітчизняного і світового досвіду управління
якістю та довкіллям за допомогою засобів масової інформації та
мережі Інтернет.

Очікувані результати

У результаті реалізації державної політики у сфері управління
якістю передбачається:

досягнення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і
зовнішньому ринку, забезпечення на цій основі сталого розвитку
української економіки та її інтеграції у світову економіку;

задоволення попиту населення на якісну і безпечну продукцію,
сприяння збільшенню зайнятості населення, зростанню
платоспроможного попиту, а отже - підвищенню рівня життя народу;

досягнення високого рівня якості військової техніки та
озброєнь для забезпечення обороноздатності країни, захисту її
незалежності;

підвищення ролі держави в міжнародних відносинах;

розв'язання завдань збереження та оздоровлення довкілля.


Создан 18 окт 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником